Дорогою до зали вона зазирнула до читальні. Хроніст Аелій, як і завше, тинявся при порозі й сортував книжки у возику «ПОВЕРНЕНИХ». Не кажучи ні слова, він витягнув з-за вуха звичну сигарилу й простягнув куриво Мії. Вони сперлися на стіну й роздивлялися море книжкових полиць під ногами. Скільки життів вона могла б провести там, якби дозволила собі? Наскільки простіше було б загубитися між цими нескінченними сторінками, облишивши путь тіней та крові?
— Ініціація вже скоро, е? — спитав Аелій.
Мія кивнула й видула ідеальне кілечко диму з ароматом суниць.
— Що ж, — стенув плечима Аелій. — Усе добре…
Мія злизала цукор з вуст.
— А ви так і не знайшли книгу, про яку я питала?
Хроніст похитав головою.
— Зате вчоробороту я геть нове крило відшукав. Тисячі книжок. Мільйони слів. Може, там і про темряників щось є.
Дівчина окинула поглядом усі ті слова в них під ногами. Зітхнула.
— Це прекрасне місце. Якась частина мене хотіла б лишитися тут назавжди.
— Обережніше з такими бажаннями, дівчаточко.
— Знаю, — кивнула Мія. — Десь трава завжди зеленіша. Та я все одно вам заздрю, Аелію.
— Живі не заздрять мертвим.
Мія глипнула на старого. На чолі в неї повільно прорізалась зморшка. Вона усвідомила, що ніколи не бачила його за межами читальні. Ніколи не бачила, щоб він їв у Небесному Олтарі чи бодай раз переступав цей поріг у якихось потребах Церкви. Дівчина витріщилась на свою сигарилу. Знак майстра, що вона його ніколи не бачила.
«Ніхто більше таких не робить».
Бібліотека Велительки нашої благословенного смертовбивства.
Бібліотека мерців.
— Ви…
— Матір бере тільки те, чого потребує, — промовив старий.
Мія й далі просто витріщалася, відчуваючи холод у животі. Жах та скорботу в серці.
— Пам’ятаєш, що я сказав того обороту, коли ти книжкового черв’яка побачила? — спитав Аелій.
— Ви сказали, що, може, це місце не для мене.
Аелій міцно затягнувся сигарилою. Видув вервечку кілець, що наздоганяли одне одного в тихій пітьмі.
— Я гляну, що там у новому крилі. Якщо знайду щось про темряників, попрошу когось віднести тобі до кімнати. Чи ще кудись. Якщо ти там захочеш бути.
Мія нахмурилась у хмарі мінливого диму.
— Щасти тобі в Залі Жалоби, дівча, — промовив Аелій. — Певен, ти добре триматимешся.
— Спасибі вам, хроністе.
Аелій розчавив бичок об стіну й сунув залишки сигарили в кишеню.
— Мені краще йти. Забагато книжок.
— Замало століть.
Він подивився на неї. Було в тому молочно-блакитному погляді щось порожнє й жаске. Та старий знизав плечима й пошкандибав сходами вниз, гублячись поміж нескінченних полиць.
Темрява проковтнула його без сліду.
У тіні богині стояли троє аколітів.
Матір Ночі бовваніла над ними, дивлячись тими кам’яними очима.
Коли Мія прийшла, Трік та Цить уже чекали на місці, а кілька рук скупчилися на краю освітленого вітражним світлом кола. Постать у рясі провела Мію до узвишшя під співи примарного хору. Дівчина кинула погляд скоса й помітила золотаво-пшеничні коси.
— Подруго Наєв, — шепнула вона.
Жінка стиснула її руку.
— Щасти. Пройди швидко.
Мія стала поруч із Тріком. Помітила, що хлопець її старанно ігнорує. Почула голос тіні, що відлунював у голові.
— …міє, це на краще…
Тут зібралося троє аколітів. Переможці в Істинах, Піснях та Кишенях. Мія чудувалася, хто ж зрештою переміг у залі Аалеї, яку саме таємницю треба було викрасти, щоб стати фаворитом шахіди. З-за спини вона почула тихі кроки. Спіймала себе на тому, що молиться, аби не озирнутися й не побачити Джессаміну. Мія глибоко вдихнула й глипнула через плече. І там, на краю освітленого кола, вона побачила Ешлін. Волосся заплетене у свіжі коси, очі сяють у темряві. До сорочки в неї була почеплена брошка із залізного дерева. Усміхнена маска арлекіна.
— Перепрошую за спізнення, — вишкірилася дівчина.
Еш підморгнула до Мії, зійшла на постамент і стала обіч Цитя. Мія була в захваті. Що ж то за таємницю вона розкопала? Це ж мало…
— Аколіти.
Мія випросталась і глянула вперед. Подвійні двері, що вели до передпокою, тихо прочинилися. На порозі чекала запнута в чорну рясу Рука, тримаючи перед собою розгорнутий сувій. Поряд зі служницею стояла превелебна матінка.
— Вітаю вас усіх, — промовила літня жінка. — Ви показали високу майстерність в одній із зал цієї Церкви та прийнятну вправність в інших напрямках. З усіх цьогорічних аколітів ви найближчі до того, аби пройти ініціацію Клинками. Та перед тим, як володар Кассій уповні посвятить вас у таємниці кола, лишається ще одне фінальне випробування.