Друзілла дуже ясно висловилась про те, який з варіантів є для неї прийнятнішим.
І попрощатися з Тріком шансу в неї не було…
— Ходімо, Воронятко, — зітхнув Меркуріо. — Ніколи мені ці довбані басейни не подобались. Що швидше ми ввійдемо, то швидше вийдемо.
— Зачекайте! — вигукнув хтось.
Мія розвернулася, і серце в неї аж смикнулось: може, то він прийшов попрощатися. Та натомість вона побачила Ешлін, яка біжить до неї коридором. Розчарування й радість переплелися в Міїних грудях, Еш схопила її за плечі, міцно стиснула, а Мія щосили обійняла подругу навзаєм.
— То ти збиралася піти й не попрощатися? — вимогливо спитала Еш.
— Я повернуся, — сказала Мія. — За кілька оборотів десь.
Еш із розумінням глянула на Міїн ранець, на майно, що в ньому сховалось. І нічого не сказала.
— Ти мені когось нагадуєш, — промовив Меркуріо. — Як тебе звати, дівчатонько?
— Ешлін, — відповіла дівчина. — Ешлін Ярнгейм.
— Торварова донька? І як там старий козел?
— Як завше останніми роками. Напівсліпий. Кульгавий. Скалічений.
— Він тобою пишатиметься, Еш, — сказала Мія. — Ти змогла пройти випробування там, де інші схибили.
— Корвере, ти не схибила, — відповіла Еш. — Навіть не думай таке.
— Та звісно, — сумно всміхнулась Мія.
— Ну правда ж, — Еш стиснула її руку. — Міє, тобі тут ніколи місця не було. Ти на краще заслуговуєш.
Усмішка Мії померла. В очах промайнула розгубленість. Меркуріо нетерпляче прогарчав:
— Ходімо, досить уже цього лайна з обіймашками. Треба йти.
Еш хмуро глянула на старого. Перевела невпевнений погляд на Мію. Глибоко вдихнула, наче збиралася пірнути в темні води. А тоді повільно нахилилася, взяла Міїне обличчя в долоні й ніжно поцілувала в губи.
Тривало це трохи задовго. Чи, може, недостатньо довго? Теплий, м’який, медвяний цілунок. Та, поки Мія визначалася, він уже скінчився. Еш перервала поцілунок, стиснула Міїну руку. В очах у неї сяяв мільйон несказаних слів. І ще мільйон забарився в Мії на язику.
— Попрощаєшся за мене з Тріком? — спитала вона нарешті.
Еш спала з лиця. Зітхнула. Повільно кивнула.
— Так. Обіцяю.
Мія випустила руку подруги. Озирнулася навколо. На гліфи й кров на стінах. Замислилась, чи не востаннє вона все це бачить. Кинула погляд на Марія, Меркуріо, Еш. Глибоко вдихнула і ступила в басейн.
Навколо неї здійнялася червінь.
Мія заплющила очі.
І впала.
Ешлін стояла там, у пітьмі, цілу вічність. Вона провела пальцями по вустах, думаючи про те, як воно все могло б бути. Спостерігала за тим, як Марій дивиться на кров. Ота краса самогубці, що ховається в мороці. Павук у центрі шарлатової павутини, що відчуває найменші вібрації її ниток.
— Коли повернеться Володар Клинків, великий промовцю? — спитала Ешлін.
Марій змигнув. Відірвав погляд від червені, наче дивуючись, що вона все ще тут.
— Коли повернеться, маленька аколітко, — була відповідь.
Еш усміхнулася, низько, підмітаючи підлогу, вклонилася й вийшла з покоїв. Вона пленталася спіральними сходами вгору, заклавши пальці за пасок і пожовуючи кінчик однієї з бойових кіс. Пробили другі дзвони, і дівчина вилаялася, пришвидшуючи ходу. Хутко здіймалася крізь серце гори аж до широкої тераси Небесного Олтаря.
У кімнаті було прибрано, усе розставлено для ініціаційної учти. У кухнях було гамірно й людяно, але сам Олтар пустував. Нікого там не було, окрім однієї самотньої фігури, що стояла на краю тіней, спершись на поруччя й дивлячись у пітьму.
— Як ти там, Трікі?
Хлопець підвів погляд і кивнув, вітаючись. Знову поглянув на широку пустку внизу. На нескінченну й прекрасну ніч.
— Ніколи мені цей краєвид не набридає, — сказав він.
— Так, краєвид ще той, — погодилась Еш і сперлася на перила поруч з ним.
— Оз казав, що ти хочеш зі мною поговорити, — пробуркотів Трік. — Про Мію.
— Вона на оборот чи два повернулася до Богодола. Щоб думки впорядкувати.
— Ніяк не можу збагнути, — зітхнув Трік. — Здавалося, що з усіх нас вона мала найбільше причин сюди потрапити.
— Майже.
— Ніколи й гадки не мав, що вона через останню перепону перечепиться.
— Може, вона й не перечепилася, — знизала Еш плечима. — Може, вона просто вирішила не стрибати. Я радію, що її тут на ініціації не буде. Рішення не вбивати невинного робить її надто хорошою для цього місця.
Трік глянув на неї скоса.
— Ти пройшла випробування. Ти вбила невинну людину.