— … люмінатії…
— Вони сюди до кривавого басейну прийшли, — дівчина глибоко вдихнула, заледве вірячи власним очам. — Вони збираються Церкву захопити.
— …марій ніколи не дозволить їм пройти…
— Хіба що він з ними в змові? — шепнула Мія. — Чи хтось його змусить?
— …іти наосліп до лігвища найсмертоносніших убивць республіки? і саме цього вечора? коли там буде сам володар кассій…
— Може, у цьому й річ.
Юстицій Рем, примруживши очі, заговорив до одного зі своїх центуріонів.
— Усе готове?
— Так, юстицію, — високий, міцний, як залізо, чоловік відсалютував, приклавши кулак до серця. — Бойню захопили без інцидентів. Єретиків, що тут перебували, арештовано чи знищено.
Юстицій кивнув і повернувся до іншого чоловіка, що обіч нього стояв. Мія впізнала цього посивілого ветерана зі шкіряною пов’язкою на оці.
— Центуріоне Альберію, Друга центурія увійде до порталу першою й зачистить базу. Готуйте своїх людей. Напад починаємо за п’ять хвилин.
Душитель цуценят ударив кулаком в груди.
— Люмінус Інвікта, юстицію.
Чоловік розвернувся до своїх воїнів і проревів:
— Друга центурія, готуйсь!
Сотня люмінатіїв з військовою точністю стала на позиції — усі похмурі й мовчазні. Озброєні вони були дерев’яними дрючками й щитами, кількоро тримали клинки зі смертекості. Мія вдячно подумала, що принаймні свої мечі із сонцекриці вони з собою взяти не могли — жоден метал на Криваву путь не візьмеш, а кількасот людей з величенькими палицями — це не аж таке страхітливе видовище, як із кількастами люмінатіями з вогненними мечами порівняти.
Але хіба що трішечки.
Рем повернувся до свого секунда й спокійно промовив:
— Центуріоне Максію. Третя центурія утримуватиме позиції тут, поки ми не повернемося з єретиками та їхнім ватажком, закутими в ланцюги. Перша центурія піде зі мною маршем на Небесний Олтар.
Коли він згадав про олтар, у Мії аж шлунок стиснувся. Рем знайомий з горою. Це означає, що він знає, як там усе влаштовано, як усе працює. Як люмінатії могли про все дізнатися? Хіба що поміж служників Церкви опинився зрадник?
Але ж Друзілла всіх перевірила! Кожен аколіт з їхнього набору померти був готовий, але про Свинарню не розповів. Хто міг пережити тортури від рук сповідників володаря Кассія тільки для того, щоб потім продати Церкву люмінатіям?
Хтось, хто знав, що сповідь Кассія була просто перевіркою…
Розуміння станцювало в животі Мію хворобливу джигу.
Ешлін стенула плечем і знову відкусила великий шматок:
— Аазд аа ого я обі й еба.
— Га?
Дівчина проковтнула їжу та облизала губи.
— Кажу, гаразд, для цього я тобі й треба. Татко нам з братом усе про це місце розповів. У всякому разі, все, що сам знав.
— Батько Еш та Оза…
— …і що з ним?..
— Еш розповідала, що він виростив дітей, аби вони посіли його місце.
Вона глянула на тінь, що зачаїлась поруч.
— А що, як він виростив їх, аби вони за нього помстилися?
— …напасти на темряника — очільника найкращих убивць світу в місці, де царює вічна пітьма? з кількома сотнями людей? ну, удачі, любий юстицію…
— Та не потрібна йому удача, — прошепотіла Мія. — Млійка — хіба ти не розумієш? Оті пропорції в нотатках Карлотти — їх вистачить, аби дюжину людей приспати. Якщо Ешлін чи Озрік додадуть її до ініціаційної учти, Кассій відключиться, як і всі інші, темряник він там чи ні.
— …але ж на бенкеті буде трік. він же запевне унюхає отруту?..
Серце Мії підстрибнуло. У животі похололо.
— Прірва й кров…
Не встиг Пан Добрик шепнути щось іще, як Мія рушила додолу. Зістрибнула до мезоніну, знову загорнулася в плащ із тіней — така собі розмита пляма на тлі стін Свинарні. Друга центурія промарширувала до мезоніну, за легіонерами йшли Рем та його примус. Чоловіки по два в ряд потупали сходами вниз до кривавого басейну.
Мія слідувала за ними, ховаючись під тіньовим плащем, світ навколо неї тьмяно чорнів. Сходами були розставлені аркімічні лампи, і вона йшла на їхнє світло аж до самого черева Свинарні, де в повітрі ширяв слизький штин крові. Чула плюскіт, колотнечу, булькотіння. Рухалася тихо, торкаючись рукою стіни, прослизала повз лави солдат, які чекали своєї черги підійти до басейну з кров’ю. Гліфи на камінні ледь чутно гуділи, і коли центуріон Альберій гавкав накази, у повітрі виспівувала сила. Ніхто з них раніше не бачив ісіїрські кровочари в дії, та треба віддати їм належне — усі люмінатії йшли до Марієвого басейна, як їм і було наказано. Заплющували очі, мурмотіли молитви і — зі сплеском ісіїрської магії — зникали один за одним.