Та чи мусить вона на таке зважати?
Чи не вартий порятунок Тріка й Наєв такої втрати?
Лишаючись під поверхнею крові, вона потягнулася до рукава й витягнула звідти кинджал зі смертекості. Побачила, як Марій напружився й глянув у її бік.
Він знає, що я тут.
Продовжуючи пісню, переправляючи сюди все більше й більше захеканих і нажаханих люмінатіїв, Марій знову перевів погляд на басейн. Та Мія могла присягнутися, що побачила, як він головою похитав. І легким змахом руки, у якому дівчина впізнала без’язиччя, промовець свою думку прояснив.
«Навіть не пробуй», — показав він.
Тоді на цьому все. Здійснити вбивство потайки в неї шансів нема, а якщо Марій збирається піти проти неї, йому достатньо відправити її назад тієї ж секунди, коли вона вирушить до нього. Усе як завше: свою шкуру промовець цінує вище за будь-що інше в цих стінах.
Ну то гаразд. Тут без варіантів.
Мія присіла, спостерігаючи, як Путь пройшов ще з десяток легіонерів. Коли всі вони зібралися докупи, уся сотня, центуріон Альберій наказав їм розосередитися поверхом. Узяти під охорону сходи, двері, коридори. І поки його люди розходилися навсібіч, центуріон розвернувся до одного з наймолодших рекрутів.
— Відзвітуй юстицію, що все гаразд.
Мія побачила, як під тією кіркою засохлої шарлатової рідини хлопець аж пополотнів від думки, що треба знову заходити до страхітливого басейну. Та він пішов крізь червінь і розчинився в потоці. Мія подивилася, як він зник, і знову перевела погляд на Марія. Це її останній шанс перервати сполучення з плацдармом. Якщо промовець помре до того, як тут опиниться Перша центурія…
Кров здійнялась навколо неї, прибій почав тягнути за п’яти. Вона заточилася, схопилася за край басейна, замизгуючи мармур червоним. Марій знову похитав головою, елегантно, як завше, і руки його затріпотіли.
«Навіть не думай».
Мія стиснула зуби. Спостерігала, як Путь почала долати Перша центурія. Чоловік за чоловіком, хвилину за хвилиною, товариші витягують з крові одне одного. І нарешті Мія побачила, як із крові здіймається той, про чиє убивство вона мріяла довгі шість років. Він відмахнувся від солдатів, що кинулись йому на допомогу, вийшов з басейна, і з нього на кам’яну підлогу ринули рясні потоки загуслої крові. Темна червінь бралася згустками в бороді, водоспадом текла по спині. Плечі широкі, як сама Тиха Гора.
Юстицій Легіону люмінатіїв бовванів над промовцем Марієм, і губи його скривила огида.
— Нечестивство, — прогарчав він. — Нечестивство і єресь.
Марій мовчки й незмигно зустрів погляд юстиція. На прегарних вустах грала легка усмішка. Рем витер кров з обличчя, повернувся до секунда, тоді як ад’ютант почав застібати на центуріоні прекрасні обладунки зі смертекості.
— Центуріоне, рапорт.
— Поверх захоплено, юстицію. Перша та друга центурії на позиціях.
— Чудово, — він махнув до Марія. — Міцно й надійно зв’яжіть це віровідступницьке лайно.
Солдати ступили вперед, стискаючи в руках просякнуті кров’ю мотузки. Вони кинули Марія на підлогу й скрутили йому ноги-руки за спиною, наче він худоба, яка різника чекає. До рота йому запхали шмату, іншою зав’язали очі. Один із солдатів добряче приклав бранця чоботом, але піднята рука Рема поклала цьому край.
Юстицій подивився на Озріка й різко спитав:
— Що з кліром?
— Ешлін добре справу знає, — сказав Озрік. — Коли ви дістанетесь до Небесного Олтаря, вони вже зв’язані будуть, як ті свині, що на Велику Десятину чекають. Не хвилюйтеся.
— Чекай тут, поки ми не повернемося з тим хваленим Володарем Клинків та його безбожною клікою, — центуріон вказав на Марія. — І якщо цей єретик бодай ворухнеться так, що тобі не сподобається, починай відрізати шматочки від його сестри, поки в нього поведінка не виправиться.
Озрік кивнув. Марій, зачувши погрозу, напружився, але в іншому не ворушився.
Тепер уже повністю готовий до бою, Рем роззирнувся поміж своїми людьми — похмурими, просякнутими кров’ю. Він потягнувся до паска, оголив довгий, прекрасної роботи меч зі смертекості, руків’ям якого пурхали ворони. Мія звузила очі: вона впізнала цей меч — саме він висів на стіні в батьковому кабінеті поміж колекцією мап.
Що іще цей чоловік може в мене забрати?
— Браття праведні, — завів Рем. — Цього вечора ми завдамо удару богохульникам, що очорняли нашу осяйну республіку протягом багатьох десятиліть. Верховних служителів цієї безбожної церкви маємо забрати назад до Богодола для допиту. Та жоден інший покидьок-ночепоклонник, кого ви зустрінете в цих стінах, не мусить пізнати милосердя. Ми є Правицею самого Аа, і цього вечора ми кинемо цю обитель єресі на коліна.