— Може ж дівчина помріяти.
— Ну то помрій. Я теж в Аалеї вчилася.
Мія парирувала удар, що цілив їй у горло, і копняком здійняла куряву, що полетіла противнику у вічі. Чоловік гепнув її щитом, і дівчина покотилася по землі. Відхилилася, коли він із силою вгатив вогненним мечем по піску обіч її голови, і з розмаху копнула солдата в коліно. Почула вологий хрускіт, придушений крик. Стрімко підвелася на ноги, усі уроки Наєв співали в неї в голові. Полум’яна сталь розтинала повітря, курява запеклася в неї на язику.
Мія ризикнула глипнути вбік і побачила, що Кассій уповні заслуговував на свою репутацію фехтувальника. Болото навколо нього вкривало пів дюжини мертвих тіл, ще двійко чоловіків лежали й стогнали. Як це притаманно багатьом генералам, Рем тримався позаду й дозволяв битися рядовим, та, коли люди його попадали на землю, наче те листя, чолов’яга сплюнув і долучився до сутички. Володар Клинків відступив назад, кинув уперед тіні, й темрява замерехтіла перед полум’яним Ремовим мечем.
Оскільки вся зграя товклася навколо Кассія, у Мії лишився тільки один противник — центуріон Ґарібальді. Чоловік розмахував щитом і невблаганно прорубався крізь Міїн захист. Мія була спритною, але центуріон мав на собі важкі обладунки, і ті кілька ударів, яких вона спромоглася завдати, крізь броню не пробились. Ґарібальді вгатив її щитом у груди, і дівчина здійнялась у повітря. Вона вчасно відкотилась убік та уникнула удару, що мав розкроїти їй голову, припіднялася над землею й кинула останню кульку оніксового чароскла в щит центуріона. Аркімічне скло тріснуло й вивільнило хмару рухливого чорного диму. Центуріон заточився, закашлявся, і, прикликаючи залишки сил, Мія стиснула кулаки та кинула тіні чоловіку під ноги, сплутуючи його чоботи, коли він знову рушив уперед. Той похитнувся, замахав руками, як крилами, намагаючись відновити рівновагу, та зрештою не втримався на ногах. Ґарібальді полетів сторчголов, та п’яти його все ще міцно трималися за землю, тож, коли він упав, гомілки в нього тріснули під вагою всього тіла.
Чоловік закричав і схопився за ноги, а Мія тим часом звільнила його, витираючи порох з очей. Кассій усе ще бився з люмінатіями, постаті їхні здавалися місивом білого і чорного, полум’я і тіней. Коли до бійки доєднався Рем — сили вирівнялися, і тепер Володар Клинків пішов у захист, меч його рухався так швидко, що повітря тріпотіло, а Темрява співала.
Мія глянула на юстиція, обличчя якого кривилось від люті. Чоловік, що допоміг винищити її фамілію. Зруйнував її колишнє життя. Та вона повернулась до Ешлін. Дівчина, що схопила її нинішнє життя й розірвала на криваве шмаття. Ешлін зиркнула у відповідь: меч у руках, блакитні очі примружені. Залишати дівчину за спиною не найрозумніший вихід. Тож Мія нахилила голову вбік, поки шия не хруснула, і зробила крок уперед.
— Не роби цього, Міє, — попередила Ешлін.
Мія не звернула на неї уваги, підвела руки й огорнула ноги дівчини тінями.
— Це не боляче, — сказала Мія. — Не дуже.
Еш глибоко вдихнула. Зітхнула, сунула руку в кишеню бриджів і витягнула звідти пригорщу палючого світла, що крутилося на золотому ланцюжку.
Трійця.
І та палала яскравіше за троєсонце. Побачити медальйон було наче дістати палицею по голові, вона одразу впала на коліна. Куточком ока Мія побачила, що Кассій похитнувся й підвів руку, щоб затулити очі. Коли впав захист Володаря Клинків, Рем уже був замахнувся. Відчайдушно намагаючись зберегти здобич живою, юстицій розвернув вогненний клинок, щоб ударити Кассія плазом. Та легіонер, що бився поруч, наляканий до непритомності смертями товаришів, падінням центуріона, смертоносною тишею, з якою цей демон у чорному прикликав з прірви тіні, що шматували його соратників, — такого ж самовладання не мав.
Рем гукнув попередження, легіонер атакував, а Кассій уже заточився від світла Трійці, та ще й намагався уникнути Ремового удару. Вогненний меч пірнув чоловікові між ребер і занурився по руків’я. Легіонер висмикнув клинок, Володар Клинків закричав від болю й схопився за прохромлені груди. Він упав навколішки, викашляв червоним і скрутився в клубок, усе ще захищаючись від жаского палючого світла.
— Чортів дурень! — зревів Рем, розвернувся до легіонера і зацідив йому важким ударом у щелепу. Голова солдата відкинулась убік, зуби розлетілися, а сам він зіжмакався, наче паперовий. — Мені ж він живим потрібен!
Мія стояла накарачках, голова низько опущена, очі заплющились, уникаючи вогненної ненависті Всевидючого, яку Ешлін у руках тримала. Еш перейшла через болото до Мії, високо тримаючи Трійцю. Мія перевернулася горілиць і поповзла геть, хвицяючи п’ятами по землі. Агонія. Жах. Пан Добрик, що скрутився в її тіні й звивається, такий же безпорадний, як і вона сама.