Серце Мії підстрибнуло в грудях. Вона знову подякувала Наєв, зачинила за жінкою двері й ляпнулася на матрац. Пан Добрик матеріалізувався в голові ліжка, Затьмара — у ногах. Тіні роздивлялися одне одного не-очима, у повітрі тріскотіла взаємна недовіра. Пан Добрик довго й старанно переконував Мію, що Затьмарі поруч з дівчиною місця нема. Та по всьому видно було, що зі смертю володаря Кассія тіньововчиця осиротіла. Вона оборот за оборотом тинялася черевом Тихої Гори й вила від горя. Нарешті, на прохання Друзілли, Мія відшукала тінь і запропонувала долучитися до неї, якщо вже іншого товариства в істоти не було. Тіньововчиця довго мовчки дивилася на дівчину, і Мія вже думала, що та відмовиться. Та коли дівчина глянула на тінь у себе під ногами, то помітила, що та стала ще темнішою.
Тепер тієї темряви ставало на трьох.
Мія підхопила книгу з нічного столика й подивилася на обкладинку. На шкірі були викарбувані дивні символи, на них навіть дивитися боляче було. Дівчина відчепила застібку й побачила записку, написану павучим почерком хроніста. Сім слів.
«Ще одна дівчина, якій є що розповісти».
Мія гортала сторінки, що порепували й потріскували від старості, і роздивлялася прегарні ілюстрації. Людські постаті з тінями різних звірів під ногами. Вовків та птахів. Гадюк та павуків. Інших створінь — жахливих і огидних. Вона хмуро дивилася на дивні знаки, що крутилися й мінилися перед очима.
— Я такої писемності не знаю.
— …сумніваюся, що в цьому світі багато хто зможе таке прочитати…
— А ти можеш?
Пан Добрик кивнув.
— …вміти я не вмію. але літери… вони промовляють до мене…
Затьмара звелася на рівні й прокралася матрацом, щоб сісти поруч з Мією. Пан Добрик зашипів, вовчиця загарчала, але очей від сторінок у Міїних руках не відвела.
— …Я ТЕЖ МОЖУ ЦЕ ПРОЧИТАТИ…
— Як воно зветься?
Не-кіт опустився Мії на плече й витріщився на дивні мінливі символи.
— …голодна пітьма…
Мія провела пальцями по сторінці. Чорнильно-чорні тіні, мінливий, рухливий текст. Мабуть, це воно. Відповідь на всі її запитання. Хто вона така. Що вона таке. А може, це просто дурниці. Книжка, яка померла, бо її ніколи не мало існувати, ще одна порожня оболонка з Ніїної мертвої бібліотеки.
— Ви двоє зможете мені це прочитати?
— …ти справді хочеш це дізнатися?..
— Як ти можеш про таке питати? Нам треба зрозуміти, що ми таке, Пане Добрику.
— …мене й зараз усе влаштовує…
— …Я ТОБІ ЧИТАТИМУ…
— …повертайся на псарню, шавко…
— …СТЕРЕЖИСЯ, ВІДЬОМСЬКА КИЦЬКО, ТО ТІЛЬКИ СПРАВЖНІ ПО ДЕВ’ЯТЬ ЖИТТІВ МАЮТЬ…
— …моєю вона стала раніше, ніж твоєю…
— …ВОНА НІЧИЯ, ВОНА СВОЯ ВЛАСНА…
Мія ляснула долонею по сторінці. І пильно подивилася на тіні навколо.
— Читайте.
Не-кіт зітхнув. Зручніше вмостився в дівчини на плечі й витріщився на мінливий текст. Чорнило було чорнішим за чорне, воно розпливалося й крутилося під Міїним поглядом. Коли вона дивилася на рядки надто довго, її охоплювало дивне запаморочення, тож натомість дівчина зосередилася на ілюстраціях, прекрасних і жахливих. Вона гортала сторінку за сторінкою, хвіст не-кота метлявся з боку в бік, не-вовчиця лишалася абсолютно нерухомою.
— …це переважно нісенітниці якісь. белькотіння божевільної…
— Має же щось бути.
— …АВТОРКУ ЗВАЛИ КЛЕО. ВОНА ЖИЛА В ЧАСИ, ЩО ПЕРЕДУВАЛИ РЕСПУБЛІЦІ. РОЗПОВІДАЄ ПРО ДИТИНСТВО. ВОНА ВИЙШЛА ЗАМІЖ ЗА ЖОРСТОКОГО ЧОЛОВІКА ЩЕ ДО ТОГО, ЯК У ЦВІТ УВІЙШЛА. ТІНІ БУЛИ ЇЇ ЄДИНИМИ ДРУЗЯМИ…
— …і коли істиннотьма прийшла того року, як у неї пішли крові, вона придушила свого чоловіка тінями, коли він прийшов, щоб узяти її. вона втекла, подорожувала ліїсом, шукаючи… гадаю, це слово «істина» означає…
— …ІСТИНА, ТАК…
— …тебе, шавко, я й не питав…
Затьмара загарчала, Мія всміхнулася й погладила вовчицю по шиї.
Наступна частина книги містила переважно ілюстрації: рухомі чорні лінії, жіноча постать з численними тінями різних форм. Цілі сторінки були вкриті незрозумілими чорними письменами, наче істиннотемне небо із зірками, що виринають поміж чисто-білих ділянок.
— …ОЦЕ МІСЦЕ НЕЯСНЕ. ВОНА ГОВОРИТЬ ПРО МАТЕРИНСЬКУ ЛЮБОВ. ПРО БАТЬКІВСЬКІ ГРІХИ. ПРО ДИТЯ ВСЕРЕДИНІ НЕЇ…
— Вона вагітна була?
— …та вона запевне була божевільною…
— І вона знайшла ту істину, яку шукала?