Мія відчувала й інші потайні зирки та тривалі погляди: нехай деякі ховалися краще за інших, однак майже всі аколіти роздивлялися своїх товаришів. А Цить просто дивився в небо й цмулив свою юшку, наче то якась тяжка робота була. Іншої їжі він не торкався.
Між перемінами страв Мія спостерігала за кліром, звертаючи увагу, як вони між собою поводилися. Судячи з усього, найбільшу участь у розмові брав Соліс, сліпий Шахід Пісень. Але з того, чиї фрази часом супроводжували вибухи сміху, складалось враження, що найгостріший розум має Мишолов, Шахід Кишень. Павуковбивця та Аалея, Шахіди Істин та Машкар, сиділи так тісно, що торкалися одна одної. І всі віддавали найбільшу пошану матінці Друзіллі: варто було літній жінці заговорити — бесіда спинялася.
Трапеза вже добігла середини, коли Мія відчула, що шлунок у неї нудотно стиснувся. Вона роззирнулася кімнатою, відчуваючи, як Пан Добрик куйовдиться в її тіні. Превелебна матінка різко підвелася, інші члени кліру хутко послідували за нею, низько опустивши погляди.
Дивлячись на аколітів, матінка Друзілла промовила:
— Усі підведіться, будь ласка.
Мія, трохи хмурячись, підхопилася. Ешлін повернулася до брата й майже гарячково прошепотіла:
— Чорна Матінко, він прийшов.
Мія зненацька помітила, що на балконі Небесного Олтаря стоїть темноволосий чоловік і роздивляється мінливу пустку далеко внизу. Та вона була готова власним життям присягнутися, що не бачила, як він, власне, увійшов до приміщення. Дівчина відчула, як її тінь затремтіла й зіщулилася, а Пан Добрик огорнувся навколо її ніг.
— Володарю Кассію, — вклонилася Друзілла. — Це така честь для нас.
Чоловік повернувся до превелебної матінки, на вустах у нього з’явилася тонка усмішка. Був він високим, м’язистим, одягненим у м’яку темну шкіру. Довге чорне волосся обрамлювало пронизливі очі та щелепу, об яку руку можна було зламати. А ще на ньому був важкий чорний плащ та два мечі на поясі. Усе ідеально просто. Усе ідеально вбивчо. І заговорив він голосом, від якого все сиротами взялося не там, де очікуєш.
— Не переймайтеся, превелебна матінко, — погляд темних очей тинявся аколітами, що все ще стояли навитяжку. — Я просто хотів краєвидом насолодитися. Чи можна до вас приєднатися?
— Звичайно, володарю.
Превелебна матінка поступилася місцем на чолі стола, інші шахіди засовалися, звільняючи місце для новоприбульця. Продовжуючи посміхатися, чоловік підступився до місця матінки, беззвучно, як захід сонць. Рухи його були плавні, текучі, як вода. Він відкинув плащ і сів у крісло превелебної матінки. Коли дивний чоловік глянув прямо на Мію, нудотне відчуття у неї в шлунку здійнялося вище. Та варто йому було піднести чашу з вином, як закляття всеохопної тиші, що наче панувало над кімнатою, тихенько тріснуло. Руки почали квапливо звільняти місце на столі, клір повільно опустився на місця, а за ним — і аколіти. Бесіди повернулися: спочатку обережні, та поступово, дюйм за дюймом, вони розпружувалися, поки не сповнили кімнату.
Мія спіймала себе на тому, що всю трапезу спостерігає за дивним новоприбульцем: її погляд обводив лінії його щелепи, горла. Це, звісно, гра світла була, але здавалося, наче його довге кольору воронячого крила волосся майже ворушиться, а очі — світяться внутрішнім світлом.
Мія пошукала поглядом Наєв, але жінка сиділа далеко — разом з іншими Руками.
— Ешлін, — шепнула вона нарешті. — Хто це такий?
Білявка змигнула. Її брат Озрік здійняв брову.
— Та Зуби й Паща, Корвере, це ж Кассій. Чорний Принц. Володар Клинків. Очільник усієї конгрегації. На його рахунку більше трупів, ніж на ліїсянському некрополі.
— А що він тут робить? Він наставник?
— Ні, — похитав головою Озрік. — Ми й гадки не мали, що він сьогодні тут буде.
— Тато завжди казав, що Кассій тримається подалі звідси, — мовила Ешлін. — У великій таємниці свої приїзди та від’їзди тримає. Жоден служитель Церкви поняття не має, де він, поки він там не з’явиться. Подейкують, що на горі він тільки для церемоній ініціації з’являється.
Озрік кивнув, роздивляючись навколишніх учнів.
— Деякі аколіти його лише раз у житті бачать. Тієї ночі, коли він їх повноправними Клинками оголошує. Якщо ти обранець, він власноруч здійснює помазання, як оце сьогодні превелебна матінка під час хрещення робила, — хлопець показав на підсохлу кров у Мії на щоках. — Тільки в цьому випадку то його власна кров буде. Кров Володаря Клинків. Правиці самої Матері.