МАРІЯ
У природи нема отходів. Ми, коли малі були, нас баба заставляла всі свої діла робити на городі.
ПРОДАВЧИНЯ 2
(услід Марії)
А правда, що після війни харашо на крові росло?
МАРІЯ
На крові все харашо росте. І огірки, і свині, й люди.
Марія йде геть, а Продавчиня 2 проводжає її поглядом.
Марія з кошиком овочів і торбою свинячої жижi піднімається на сьомий поверх панельного будинку пішки. Сходинки сірі, стіни зрідка пописані — переважно якісь невмілі надписи та емблема «адідас» із короною. З торбини крапає бура жижа на сходи. Марія йде повільно, але впевнено.
Підійнявшись на поверх, Марія бачить у довгому коридорі, що веде до квартири, стару-стару жінку Свиридівну, закутану в теплі речі, перев’язану та оперезану теплими пуховими хустками. Жінка пересувається вкрай повільно, спираючись на спеціальні ходунки, — спершу рухає ходунки, потім сама до них підходить. Вона робить колосальні зусилля, щоб подолати коридор. Марія рівняється з нею.
МАРІЯ
Свиридівно, добрий вам день.
Свиридівна хитає старечо головою, намагаючись вимовити слова. Говорить тихо.
СВИРИДІВНА
Д-до-добрий…
Видно, що їй важко.
МАРІЯ
Гулять? Погода хороша, це правда.
Свиридівна хитає головою.
МАРІЯ
Так ліфт же ж не працює. Нема світла, Свиридівно.
Свиридівна деякий час стоїть як вкопана. Позаду неї Марія заходить до своєї квартири. Свиридівна поволі розвертається, дуже-дуже повільно, й чимчикує назад.
СВИРИДІВНА
С-с-с-світла. Світла…
Марія на кухні все розставляє на місця, виливає жижу до миски, ставить у холодильник. Миє овочі, кладе в холодильник. Підмітає. Заходить до кімнати сина. Піднімає піджак, що валяється на підлозі, все кладе на місця. Застеляє постіль, проводить по ній рукою. Все у неї вдома охайно і прибрано.
Марія виходить з квартири з мішком насіння, коли Свиридівна ледь доходить до дверей свого помешкання. Марія киває їй головою і йде на сходи. Дивиться з вікна на дорогу — якийсь чоловік переходить її по пішохідному переходу. Аж раптом на дорогу вилітає розкішна машина, чорна «Ауді», й збиває пішохода насмерть. В «Ауді» втаранюється наступна автівка, скромний «Опель». «Ауді» швидко розвертається і їде геть. Раптово приїжджають два міліцейських автомобілі, з яких вибігають міліціонери, — витягують з «Опеля» водія, кілька разів його б’ють, він кричить: «Це не я! Це не я!» Його заштовхують до машини і їдуть геть. Випадковий перехожий сідає в «Опеля» і теж їде геть. Лише труп лишається валятись. Марія за тим усім спостерігає, жмурячи очі. Раптом вона чує, як поїхали ліфти.
Свиридівна намагається влучити ключем у замкову шпарину. З кінця коридору визирає Марія.
МАРІЯ
Свиридівно, ліфти пустили. Можете йти.
Марія зникає. Через деякий час чути, як ліфт її забира. Свиридівна дивиться довгим поглядом у кінець коридору — там день заливає все світлом
Марія виходить на ґанок. Біля під’їзду в будках вахтерів сидять баби.
БАБА 1
Здорові були, Маріє.
МАРІЯ
І вам не хворіти.
Марія визирає в бік аварії.
МАРІЯ
А шо, так і лежить?
Мимохідь Марія розкидає насіння, засипає ним асфальт поряд із домом.
БАБА 1
Да, лежить. Нездешній, ніхто собі не забирає.
БАБА 2
Хай той ірод на іномарці його забирає.
БАБА 1
Так уже ж і слід простив.
МАРІЯ
Які люди, які люди пішли.
БАБА 1
Не було на них войни.
БАБА 2
(хапається за щоки з переляку)
Тільки б не було війни!
Збоку наближається, підповзає — низенько, навприсядки, перебираючи ногами, — бидлота в спортивних костюмах. Бидлота збирає насіння і жує його, лузає, тут же частину запихає собі до кишень. Бидлота починає за насіння сваритися.
МАРІЯ
Ну-у-у, ну чого? Ще є повний мішок.
Але бидлота не слухає — повзає, штовхається, засовує один одному в ніздрі пальці, дере щелепи. Бійка повільна, більше схожа на побоїще інвалідів. Хтось із бидлоти випльовує зуби з кров’ю. Двоє тримають одного, а третій ламає йому пальці, той кричить — відірвані пальці викидають тут же на асфальт.
Баби разом з Марією стоять півколом, наче глядачі, й дивляться на вповільнену бійку бидлоти. Всі лузають Маріїне насіння й обурюються. Поряд із Марією прилаштувався наприсядки один із бидлоти, який участі в бійці не бере, а, знай собі, тягає з Маріїного мішка насіння й набиває ним кишені свого спортивного костюма. Частину насіння кладе до кишень, а решту одразу лузає й злодійкувато озирається.