Марія помічає біля своїх ніг бидлоту, що та краде насіння, і б’є його не зі зла по руках. Бидлота робить вигляд, що відповзає, але щойно Марія забуває про нього, повертається та продовжує красти й озиратися. З вікна їхнього будинку висовується Зла тітка й кричить.
ЗЛА ТІТКА
Ану вон атсюдава! Я щас міліцию визову!
З іншого вікна висовується чоловік у майці-алкоголічці.
ЧОЛОВІК
Хуліганьйо! Срєдь бєла дня!
МАРІЯ
Ой, шо зара буде…
Бидлота, що поряд із Марією, починає відступати.
ЗЛА ТІТКА
(з балкона кричить, як сирена).
Міліция! Міліция!
(Її голос перетворюється на ревіння сирен)
Під звук сирен бидлота починає підбирати свої пальці, зуби, все розпихує по кишенях, піднімає поранених і відходить — дуже повільно, як тільки можуть люди, що пересуваються навприсядки й щойно билися.
З під’їзду висувається Свиридівна, а баби заходять до під’їзду разом із Марією.
БАБА 1
Тут таке, Свиридівно, таке. Шли б ви додому.
Свиридівна дивиться на сходи — розуміє, що їй ніхто не допоможе.
Марія вдома. Кладе на поличку напівпорожній мішок із насінням. У двері дзвонять. Марія підходить, дивиться у вічко, потім радо відчиняє.
У дверях стоїть Віктор, позеленілий зомбі, в нього, схоже, вибита щелепа. Все, що він вимовляє, це протяжне ревіння: «Е-е-е». В руках у Віктора рука його дружини Марічки. Марічка, в білому костюмі з кривавим слідом на плечі, стоїть позад нього, налякана й синюшна. А в глибині коридору ледь рухається Свиридівна.
МАРІЯ
(радісно)
Синок!
ВІКТОР
(беземоційно)
Е-е-е-е-е-е.
Віктор заходить до помешкання, віддає матері руку. За Віктором заходить Марічка. Марія віддає Марічці руку, та її приставляє собі до плеча, між іншим, без особливих емоцій. Віктор проходить до вітальні, зупиняється посеред неї — зодягнений у сірий костюм із рожевою сорочкою, сірою краваткою — з портфелем у руці. Так і стоїть безцільно — запливлі білим очні яблука не реагують ні на світло, ні на кота, що тулиться біля ноги й ходить туди-сюди.
МАРІЯ
(до Марічки пошепки)
Що він, нічого?
МАРІЧКА
Не хотів іти на роботу, не хотів іти з роботи…
Віктор і Марічка сидять за столом. Марія виставляє все на стіл. Віктор жує з великої миски буру жижу, погано тримає ложку. На ньому біленький сопливець із рожевими ведмежатами, на який час від часу крапає кров з бурої жижі. Марічка їсть дуже охайно зелений борщ, вона з огидою і страхом поглядає на Віктора. Марія дістає з холодильника кров, наливає у склянку. Віктор їсть, майже не пережовуючи, потім спльовує жилки та все, що не пережував, назад у тарілку. Марічка затуляє рота руками й, стримуючи блювотиння, біжить до туалету. Марія ставить перед Віктором на стіл склянку крові й позирає здивовано услід Марічці. Віктор залпом, заливаючи сопливець, випиває склянку крові.
МАРІЯ
(йде до вбиральні)
А чи часом ти не вагітна?
МАРІЧКА
Так і не можу звикнути.
МАРІЯ
Ну нічьо-нічьо, я тебе навчу моєму Віті їсти робить. А за дитинку би подумали, не гріх то.
Марічку знову знуджує.
Марія, Віктор і Марічка сидять перед телевізором. Віктор майже лежить, під ноги йому Марія ставить маленький табурет, сам він, відкинувшись, як труп, дивиться в стелю. Над ним літають мухи. Він зодягнений у шорти-боксерки, синю футболку з вкрапленнями сіточки, на ногах великі ґумові капці.
Марія ставить перед ним десертну чашку з мізками, собі й Марічці вона приносить у такій самій чашці морозиво. Вони сидять на дивані перед телевізором, що нічого не показує, — синій екран. Марія встає, обережно кладе пульт у руки Віктора. Віктор не реагує. Всі сидять перед телевізором, наче там і направду показують щось цікаве.
Раптом чується приглушена, але малоприємна, гра на піаніно. Марічка здригається. Марія встає, приносить затички для вух із ванної кімнати, встромляє в вуха Віктору й повністю прикриває його лице мереживною серветкою. Така сама мереживна серветка прикрашає великий плазмовий телевізор, звисаючи конусом і трохи прикриваючи екран.
Марія сідає на диван до Марічки, та налякана, в неї розтануло морозиво й розтеклося за креманку, вся рука в морозиві. Піаніно все так само гидко грає.
МАРІЯ
Синок, зроби голосніше, будь ласка.
Віктор не рухається, на обличчі в нього серветка, в руці пульт. Раптом починає хтось сильно тарабанити по батареях опалення. Чути голос Злої тітки.
ЗЛА ТІТКА
Закрой свою ігралку! Ви, бляді, срєді людєй живьотє!
Долинає звук ударів по трубах.