Кімната Оліньки. Олінька — п’яти-шести років пухкенька дівчинка з кісками. Вона озирається із жахом на двері, зачувши вій сирен і тарабанення по трубах, у яке періодично вклинюється: «Бляді! Бляді!» Олінька злякано дивиться на маму, що та в бігудях і халаті та з качалкою для тіста в руках стоїть у проймі дверей.
МАМА ОЛІНЬКИ
Грай, кому сказала! Хто тебе таку візьме в консерваторію?!
Олінька затравлено, ввібравши голову в плечі, береться грати далі. Грає доволі невміло. Знову чути удари по трубах і вій сирен. Олінька дивиться на маму, мама загрозливо ляскає качалкою по долоні. Мати підходить до батареї, що гуде, й перебирає по ній, як професійне хуліганьйо, качалкою. Трубами лине бій та ґвалт.
Того самого часу Зла тітка б’є по своїх трубах залізним молотком для битків.
ЗЛА ТІТКА
Тут нормальниє люді хатят атдахнуть послє работи, засунь рукі сєбє в жопу!
У квартирі Оліньки, під її налякане бренькання, мати б’є — то зліва, то справа, вже як справжній боєць, — качалкою по трубах і кричить.
МАМА ОЛІНЬКИ
Викуси, сука! Шо хочемо — те й робимо!
Обидві жінки — в халатах і капцях, з волоссям у бігудях, агресивно нафарбовані — б’ють з усієї моці, одна залізною булавою для м’яса, друга качалкою для тіста, по своїх батареях. Несуться, як локомотиви, без жалю та співчуття, і вдаряють потужним акордом водночас кожна по своїй трубі.
Квартира Марії. Марія й Марічка сидять перед телевізором. Марічку вже одверто колотить, вона вся в морозиві. Марія спокійна. Обидві тупляться в синій екран, але Марія це робить осмислено, а Марічку тіпає. До їхнього помешкання зчинений гармидер долинає, наче з далеких полів бою. Віктор все так само лежить.
МАРІЯ
Синок, зроби тихіше, будь ласка.
Ранок. На дорогах затори. Люди виходять із будинків, відводять дітей у дитячі садки та школи. Й Оліньку тато веде до школи. Він теж зомбі — синювато-фіолетового кольору, в костюмі, краватці. Олінька йде попереду тата, під прямокутним кольоровим рюкзаком із гострими кутами й переливалками на ньому. Тато-зомбі доводить Оліньку до школи і збирається йти геть, у руці в нього робочий портфель. Олінька стоїть, дивиться в підлогу й промовляє.
ОЛЯ
Па… Пап…Папка! Ти хороший, па.
Тато-зомбі йде геть, не озираючись. Олінька дивиться вслід йому сумним зосередженим поглядом. Проходять старші діти й штовхають її зі словами: «Здрисни, малявка». Олінька падає, піднімається, обтрушує свою сукню, витирає коліна і йде до школи
У школі, на уроці в 1-А класі, сидять охайні діти за партами. Серед них — Олінька. Перед дітьми стоїть учителька — звичайна жінка із дещо сільською вимовою, молода, але негарна. На дошці написано: «Мій тато — зомбі».
ВЧИТЕЛЬКА
Діти, сьогодні ми будемо писати класний твір про своїх татусів — «Мій тато зомбі».
АЛІНА
(встає)
А мій тато не зомбі, мій тато загинув на війні.
ВЧИТЕЛЬКА
(нервово похіхікуючи)
Аліна, немає ніякої війни.
ОЛІНЬКА
(з місця)
А це добре чи погано?
ВЧИТЕЛЬКА
Що?
ОЛІНЬКА
Коли твій тато зомбі?
У вчительки розгублено бігають очі. Двері раптово відчиняються, й до класу ввалюється політик-жінка з помічниками й телекамерами. Помічники роздають дітям цукерки «корівка», агітаційні папірці розкладають на столах. На папірцях портрет політика на тлі жовто-блакитного прапора. Телекамери працюють. До вчительки підходить помічник і вручає їй пластикову торбину з продуктами й агітку. Поникла вчителька все те кладе собі до тумби, сідає за стіл, знімає окуляри й бачить усе в милі, тобто лише розводи. Помічники вішають на дошку великий плакат жінки-політика, далі беруть Оліньку, й жінка-політик фотографується — з нею на руках. Іще жінка-політик фотографується на тлі класу. Повненький хлопчик Віталік вже розкрив пакуночок і їсть цукерки «корівка», він їх собі по кілька штук запихає до рота.
Політик-жінка, обвішавшись дітьми, дивиться в камеру новинного телеканалу. Потім відходить від дітей, рухається на камеру й промовляє голосом ведучої концертів шкільної філармонії, театрально-колгоспним жестом вказуючи на малечу.
ПОЛІТИК-ЖІНКА
Діти — це наше майбутнє. Здолаємо його разом!
Вчителі…
(На цих словах камера знімає напівсліпу вчительку, що, наче кріт, вдивляється в клас)
…мають отримувати людські зарплати. В школі буде дисципліна й порядок. Ми заборонимо антиморальну літературу і запровадимо основи православ’я. Віра, Надія, Любов і незгасима сила десяти заповідей.