Король, як завжди, нічого не помічав; він запропонував їй руку, і Кет прийняла пропозицію, стримуючи розчарування. Мері Енн ішла слідом, перепрошуючи у придворних за те, що наступає на них.
У фоє було повно гостей, які чекали, щоб зайняти свої місця. Джест і Ворон уже загубилися серед метушні, коли ввійшли Кетрін із Королем. Їх зустріли поклони, реверанси й стільки поздоровлень, ніби вони вже були заручені. Кетрін щосили намагалася вдати, що здивована та збентежена, приймаючи вітання, але у відповідь бачила так само здивовані погляди й незабаром зрозуміла, що програє цю битву. Після заяви Короля на фестивалі всі жителі країни Сердець вважали їх нареченими, і Кетрін нічого не могла зробити, щоб спростувати ці чутки тут, у театрі, під руку з Королем.
За одну добу її життя перетворилося на справжній вир, що затягував у себе.
Вони привіталися з Марґарет Мірл, що дивилася зверхньо й удавала, ніби їй байдуже, що Кетрін — тепер королівська фаворитка, а також із Герцогом, який намагався приховати заздрість до любовних успіхів Короля.
Кет зрозуміла, що була так захоплена власними сердечними справами, що ганебно підвела Герцога. Він просив її допомогти завоювати прихильність Марґарет, але Кет не могла придумати нічого, крім як струсонути їх обох і наказати забути про гордість та соромливість, поки не пізно.
Раптом хтось схопив Кетрін за руку й потягнув убік. Вона обернулася і з подивом побачила перед собою змарніле обличчя леді Піт, яка тримала її так міцно, що було незрозуміло, звідки в тієї жінки стільки сили.
— У вас є ще? — сказала леді Піт, перш ніж Кет встигла привітатися.
Вона говорила пошепки, але шепіт був майже так само голосний, як крик серед натовпу.
Кет нахилилася ближче до неї, не впевнена, що почула правильно.
— Ще?
Леді Піт кивнула, її очі були широко розплющені й налиті кров’ю. Вона обвела поглядом фоє, а потім притягнула Кет до себе. Тепер їхні обличчя були зовсім близько одне до одного, і Кет бачила її жовтуваті зуби та гострі вилиці. На верхній губі в леді Піт виступив піт.
— Скажіть мені, — благально промовила вона, — будь ласка, скажіть мені, що у вас є ще. Я зроблю все, що захочете, заплачу скільки завгодно…
У неї зірвався голос.
— Тобто в мене небагато грошей, але можу заплатити ґрунтом, або послугами, або…
— Леді Піт, будь ласка. Я не знаю, про що ви.
Леді Піт знову понизила голос.
— Про торт.
Кетрін роззявила рот від подиву.
— Перепрошую?
Леді Піт роздратовано скривилася й почала копатися в кишені сукні. Кет упізнала ту саму муслінову сукню, у якій вона була на чорно-білому королівському балі, і хоч це було лахміття проти вбрання решти дам, але Кет подумала, що то, мабуть, найкраща сукня леді Піт.
Від цієї думки її пронизав жаль, тож Кет запитала себе, чи буде зовсім неввічливо з її боку подарувати леді Піт одну зі своїх суконь. Їх у Кет було вдосталь, хоча, звісно, доведеться доволі багато вшити, щоб було по ній, та й серу Піту навряд сподобається така доброчинність…
Її думки урвалися, коли леді Піт витягла з кишені руку з брудною полотняною серветкою. Жінка розгорнула її й показала Кет розчавлені рештки гарбузового торта: начинка і глазур змішалися в якусь незрозумілу масу.
Кілька крихт ледве не впали із серветки, й леді Піт ахнула, нахилилася та підхопила їх ротом.
Вона тремтіла всім тілом, коли знову підвела на Кет очі, загортаючи серветку й ховаючи її у кишеню.
— Після фестивалю я забрала все, що не доїли, але тепер у мене лишився тільки цей шматок. Скажіть мені, що маєте ще.
Кет замотала головою.
— Ні, я… мені дуже шкода. Я спекла лише один торт.
Кет не стала згадувати про пробний торт — навіщо? Він прожив не довго: вони з Мері Енн з’їли його відразу.
Вираз обличчя леді Піт змінився. Це було навіть не розчарування, а якесь божевільне страждання. Вона знову потягнулася до Кет і цього разу вчепилася їй в обидві руки.
— Але де ви взяли гарбуз?
Кет розтулила губи. Вона вагалася.
Зізнатися в крадіжці було неможливо, тим паче перед дружиною людини, у якої вкрали гарбуз.
— Будь ласка! — пронизливо крикнула леді Піт.
Вона ще міцніше стиснула руки Кет. Та ахнула, упевнена, що лишаться сінці.
— Я помру без нього. Будь ласка.
Помре?
Невже вона помирає? Вигляд у неї був доволі нездоровий.
Кет заговорила, затинаючись:
— Він був із вашої… з ділянки вашого чоловіка. Вибачте, будь ласка. Я не мала його брати, але той гарбуз покинули…
— Брехня!