— Або він просто ще не був у розпачі, от і не може знайти її.
Кет занурила босу ногу у м’яку траву.
— А ви як її знайшли? Ви з Кепом.
Джест опустив плечі й сів поряд із Кетрін, ніби зрозумівши, що вона не збирається йти звідси незалежно від того, скільки минуло часу. Стягнув рукавички й відклав їх убік разом із блазенським капелюхом.
— Це місце можуть знайти лише ті, хто в розпачі. Кеп знайшов його, коли в розпачі шукав способу уникнути долі свого батька. Я приніс тебе сюди, бо тобі було так боляче, що я в розпачі хотів це припинити.
Серце виривалося з грудей, але Кетрін спробувала втиснути його на місце.
— А як ти потрапив сюди вперше?
Він озирнувся на колодязь і довго, дуже довго дивився на нього, потім знову перевів погляд на неї. Джест мав такий вигляд, ніби довго вагався й тепер здався.
Нарешті він сказав:
— У розпачі я намагався виконати наказ моєї королеви, а мелясова криниця розташована між часами і землями.
Він глибоко вдихнув.
— Ми стоїмо на порозі країни Шахів.
РОЗДІЛ 36
КЕТ КЛІПНУЛА ОЧИМА.
— Ти, мабуть, помиляєшся, Джесте.
Він здивовано підвів на неї очі, а вона опустила руку в зарості лісових квітів.
— Не може бути, щоб ми стояли на порозі країни Шахів. Зрештою, ми не стоїмо, а сидимо.
Цього разу в нього на обох щоках з’явилися ямочки.
— Саме так.
Джест указав на стіну чагарників на іншому боці галявини. Кет зрозуміла, що їх повністю оточує живий паркан, у якому вона не бачила жодного просвіту.
— Зараз цього не видно, але це вхід у величезний лабіринт. Якщо Сестри дозволять, він відчиняється, і тоді можна пройти крізь нього до Дзеркала. А за ним…
Кет розглядала стіну зелені, дикого гілля та блідих лісових квітів. Вона уявила його. Вузькі коридори, що петляють туди-сюди, живі стіни, які грають в ігри з утомленими мандрівниками. А в самому центрі Дзеркало, двері до…
— …країни Шахів, — сказала вона. — Дзеркало веде в землі Шахів.
Він кивнув.
— У Чорне та Біле Королівства.
Вона знову уважно дивилася на нього, розглядала його обличчя — гострий ніс, розмазану по щоках сурму, неслухняне темне волосся.
— Чому ти тут, Джесте? Чому Біла Королева послала тебе сюди?
Він спохмурнів і знову відвернувся від неї.
— Будь ласка, не питай мене про це.
Кет відсторонилася, ще більше заінтригована.
— Чому?
— Тому що тепер усе змінилося. Ти все змінила.
Вона закусила губу й задумалася, а потім запитала:
— Що ти маєш на увазі? Що я змінила твою місію? Або те, як до неї ставишся?
— І те, і те.
Він перебирав руками травинки, обдумуючи слова. Зірвав стебельце блакитної квітки й крутив його між пальцями.
Ти живеш у мирному королівстві. Може, країна Сердець завжди була така. Однак у Шахах все інакше. Ми розриваємося між двома королівськими домами, ми в пастці цієї війни з… незапам’ятних часів, як я знаю. І щоразу, коли починає здаватися, що одна сторона нарешті перемогла й війна має закінчитися… Час ніби запускається заново, і ми починаємо все спочатку. Ми робимо це знову й знову. Знову й знову. Ми в тенетах вічної війни між чорними та білими. Я бачив стільки смертей на полі битви. Я стількох убив сам — переважно пішаків Чорної Королеви, але замість них завжди кидали нових солдатів. Це ніколи не закінчується.
— Це жахливо, — видихнула Кет.
Джест подивився на неї, але нічого не відповів на її слова.
— Я служу Білій Королеві. Завжди служив. Однак вона вельми схожа на вашого Короля — недоладна, трохи незграбна, часом полохлива й дуже боїться конфліктів. Вона не сильна і не хоробра…
Джест тяжко зітхнув, обриваючи нервовими пальцями м’яке листя зі стебла квітки.
— Я не знаю, чи зможе вона коли-небудь виграти цю війну. У неї забракне сили духу, якого потребуємо, щоб раз і назавжди перемогти Чорну Королеву, і наш Король із цим згоден. Ця місія — його задум.
Він зосереджено накручував тоненьке стебло на палець.
— Нам сказали, що у країні Сердець є королева. Сказали, що вона велика правителька, сильна, рішуча та пристрасна.
Він знову замовчав, вагаючись, розтуливши губи. Зронив квітку на землю між своїх ніг.
— Нас із Вороном послали сюди, щоб знайти її і… вкрасти її серце.
Джест говорив так тихо, що Кет не була впевнена, що правильно розчула його. Потім він задер голову і подивився їй в очі сповненим муки поглядом.
— Я тут для того, щоб украсти твоє серце.
Серце Кет закалатало від його слів, майже перелякано, але вона замотала головою.