— Ви тільки подумайте, — видихнула вона, підводячись на тремких ногах, — а я стільки років морочилася з каретами, коли є такий практичний спосіб подорожувати.
Джест широко й радісно всміхався, коли взяв її руку, і їхні пальці переплелися.
— Це улюблений трюк у нас, Офіцерів і Круків, — сказав він. — Ти звикнеш до нього.
Вона пирхнула й поправила сукню.
— Це ми ще подивимося.
Вони наблизилися до Дивовижної Крамниці, міцно тримаючись за руки. З вікон фургона лилося тепле золоте світло, але в лісі було тихо.
Джест потягнувся до ручки на круглих дверях крамниці, але натомість у його руках опинився пишний смугастий хвіст. Кіт завив.
Джест відстрибнув, умить згрупувавшись і прикриваючи тілом Кет.
Відразу по тому з’явилася голова Чешира, він широко всміхався, хоч примружені очі сердито виблискували. Облизнув свій постраждалий хвіст.
— Що ж, — сказав він, — це було вельми грубо.
— Чешире, що ти тут робиш? — запитала Кетрін.
— Зализую рани. Боюся, що він наставив мені синців.
Вона вперлася кулаком у бік.
— Відповідай, Чешире. Ти за нами стежив?
Кіт припинив лизати, й хвіст зник; на тому місці, де мала бути дверна ручка, лишилася тільки товста опукла голова.
— Стежив? Та я був тут раніше за вас, любонько!
Кетрін підвела брову.
Чеширова бадьора усмішка стала ще ширшою.
— До мене дійшли чутки, що ти втекла з балу-маскараду разом із найнебезпечнішим злочинцем, оголошеним у розшук. Власне, єдиним, який у нас у розшуку. Я хотів сам у цьому переконатися.
— Ну що, переконався? А тепер посунься вбік.
Очі Чешира звузилися, вдивляючись кудись удалину.
— Цей птах… він друг чи їжа?
Кет і Джест озирнулися. Ворон усівся на нижній гілці дерева. Він розпушив пір’я так, що став завбільшки з Чешира. Або принаймні такого самого розміру, як Чешир, якби той матеріалізувався повністю.
— Друг, — сказала Кетрін, знову обертаючись до нього. — Чого тобі треба?
Чеширова голова перевернулася догори дриґом.
— Гадаю, ти й уявлення не маєш, що сталося сьогодні ввечері. Ти ж була страшенно зайнята: освідчення, заручини тощо. Хочеш послухати?
— Не надто. Я тут маю власні клопоти, як ти міг помітити.
— Це стосується гарбузоїда.
Їй стало моторошно. Вона майже забула про те, як сер Піт кинувся на неї на маскараді.
— Яке мені до нього діло?
— Це стосується і Мері Енн. І навіть Жербельковта. Це дуже пікантна новина, що може виявитися ще скандальнішою, ніж та, що наречена Короля втекла з Блазнем. Я просто мусив із кимось нею поділитися. — Його очі нагадували срібні монети, які кладуть на повіки покійникам. — І я відразу подумав, що саме тобі буде цікаво.
Мороз пробіг по її спині. Вона відчувала на собі погляд Джеста, уявляла, який він схвильований і розгублений, але власну розгубленість і цікавість залишила лежати на дні душі, поряд із гнівом на Мері Енн за її зраду.
— Ти помилився. Мені не цікаво. Іди деінде зі своїми плітками й дай нам спокій, інакше наставлю тобі синців не лише на хвості.
Його очі звузилися й знову сердито заблищали.
— Зрозуміло, — повільно промурмотів він. — Здається, я помилявся щодо вас, леді Кетрін. Після всіх цих років.
Кіт перевів погляд на Джеста.
— Він досить гарний, звісно…
Вуха, очі й ніс зникли, лишилася сама посмішка; вона висіла в повітрі, перевернута, сердита й невдоволена.
— Якщо це взагалі ще когось цікавить…
Потім він зник.
Джест досі дивився на неї.
— Усе гаразд, — промовила вона. — Він нікому не скаже, де ми.
Кет не знала, чи це правда, але сподівалася, що вони вже будуть далеко звідси, коли щось зможе їм завадити.
Коли кіт зник, Ворон злетів із дерева й долучився до них. Джест відчинив двері. Усередині більше не було ані кімнати для чаювання, ані крамниці, натомість тепер тут розташувалася капелюшна майстерня. На столі лежали купи стрічок, пір’я, шматків фетру, ґудзиків, голок і ниток. Десяток манекенів у різноманітних незакінчених капелюшках вишикувалися в ряд, кліпаючи сонними від нудьги очима на новоприбулих.
На столі спав Сонько, загорнувшись у блакитну стрічку. Він був схожий на подарунок.
Шалений Заєць нанизував на нитку різноколірні ґудзики й вішав їх собі на шию, як стоси намиста. Їх було так багато, що вони нагадали Кетрін зашморг.
Кеп сидів на своєму троні в ліловому циліндрі, перекинувши одну ногу через бильце крісла й підперши підборіддя кулаком. Перед ним на голові манекена сидів незакінчений дамський капелюшок, частково оздоблений жовтим стеклярусом, а частково — морськими мушлями, але його погляд був спрямований на Джеста, Кетрін і Ворона.