— Дзеркало! Це маленьке люстерко лише з нашого боку!
Джест обійняв її за талію, радісно всміхаючись.
— Але еліксир нас зменшить, тож зможемо пройти крізь нього.
Ворон схилив убік голову. Кеп нічого не сказав, навіть коли Кет і Джест запитально подивилися на нього. Лише зухвало підвів брову.
Джест ледве помітно знітився.
— Слухай, Кепе. Чому ти так поводишся? Ми виконуємо доручене завдання, навіть якщо робимо це не так, як збиралися. І в будь-якому разі в нас немає причини залишатися тут.
Кеп ще більше насупився, і Кет зрозуміла, що це не те, що він хотів почути. Однак потім на його обличчі з’явилося щось подібне до усмішки, хай і сумної.
— Бажаю вам усіляких благ, — сказав він, цитуючи Ворона.
Він перевів погляд на Кетрін.
— Крім того, можете віддячити мені за допомогу булочками й тортиками — щоразу, як завітаю в гості.
Кет принишкла, здивована тим, як швидко йому вдалося вгамувати її гнів.
— Сподіваюся, ви відвідуватимете нас часто.
Кеп щось пробурчав собі під ніс. Ніяких зобов’язань.
— Я завжди кудись приходжу й кудись іду, люба. Зрештою, це єдиний спосіб випереджати Час. — Він вказав підборіддям на стіл. — Отже, вирушайте. Десь там біла корона чекає на свою королеву.
Кет і Джест дивилися одне на одного, удвох тримаючи пляшку. Його очі сяяли. Вона тремтіла.
Їм це вдалося.
Вони пройдуть крізь Дзеркало. У них попереду країна Шахів і спільне майбутнє.
— Не випийте все, — нагадав Кеп, коли Кет піднесла пляшку до вуст. — Ми з Вороном незабаром наздоженемо вас. Наші долі трохи кращі за ваші, якщо пам’ятаєте.
Вбивця, мученик, монарх, божевільний.
Кет кивнула й знову приготувалася зробити ковток, коли раптом почула крик.
Вона завмерла й опустила пляшку.
Кеп поморщився, але мав такий вигляд, ніби чекав цього. Кет була певна, що крик пролунав з-за дверей позаду нього — з-за зловісної залізної брами. Крізь ковані ґрати повз густий туман, огортаючи ноги Кепа.
— Що це було? — запитала вона, обережно наближаючись до нього.
Кеп похитав головою. Не обернувшись і не подивившись.
— Це, — сказав він голосом, що бринів від люті, — ваша причина лишитися.
Кет віддала пляшку Джестові й підійшла до дверей, але Кеп перегородив дорогу.
— Не робіть цього, леді Пінкертон. Джест сказав, що у вас немає причини залишатися, але він помилився. Завжди є причина, щоб залишитися. Або повернутися. Краще її не знати й навіть не намагатися вгадати. Розверніться. Випийте еліксир. Пройдіть крізь Дзеркало й ніколи не оглядайтеся.
Кет спробувала зазирнути йому через плече, але Кеп схопив її за лікоть, зупиняючи.
— Але… цей крик. Голос знайомий. Я…
— Згадайте рисунки. Вони стануть вашою долею, якщо ввійдете в ці двері. Вбивця, мученик, монарх, божевільний. Пам’ятаєте?
Кеп і справді скидався на божевільного, його лілові очі сяяли від запалу.
Вона стиснула губи. Крик знову й знову лунав у її голові.
— Я не збираюся входити у двері, — сказала вона. — Я просто хочу подивитися.
Вона висмикнула руку і, ухилившись від нього, підійшла до чорної брами. Схопилася руками за ґрати й зазирнула за них. Туман клубочився, і в неї побігли мурашки по оголеній шкірі — чи то від холоду, чи, може, від знайомого краєвиду по той бік ґрат.
Гарбузові грядки.
На відстані виднілася хатинка сера Піта, а ліворуч від неї — два гігантські гарбузи, у яких він вирізав отвори того дня, коли вони з Мері Енн приходили сюди. Тільки тепер один із гарбузів розбився, у багнюці були розкидані величезні шматки помаранчевої шкірки й запліснявілої м’якоті.
Другий гарбуз мав два крихітні віконця. У них світилися вогники свічок, як маячки в тумані.
Крізь одне віконце просунулася рука, намагаючись знайти й ухопитися хоч за щось, будь-що. Кет почула жіночий голос, який плакав. Молив: будь ласка, випустіть мене. Будь ласка!
Її охопив жах, пронизуючи все тіло.
За мить рука зникла, й у віконці з’явилося обличчя. На щоках патьоки сліз. Перелякані очі. Саме те, чого так боялася Кет.
Це була Мері Енн.
Увагу привернув металевий скрегіт з іншого боку гарбузових грядок, і Кет побачила в тіні лісових дерев якусь фігуру. Хоча було туманно й темно, упізнала Пітера Піта, який щось зосереджено робив. Було схоже, що він гострить якийсь інструмент. Або зброю.
Вона розвернулася назад до Роздоріжжя.