Кетрін хихикнула. Ніхто б не подумав, подивившись на Мері Енн, що в неї апетит, незгірший за Кет. Вони й здружилися багато років тому через любов до їжі невдовзі після того, як Мері Енн найнялася до них у покоївки.
Її сміх раптом перервався, бо на них насувалася тінь. Товсті пальці простягнулися до таці в руках Мері Енн.
— Це що?
Мері Енн пискнула, Кетрін почервоніла, але сер Пітер, здавалося, не помічав жодної з них, запихаючи цілий трюфель до рота.
— Ем… це карамельні трюфелі, сер, — сказала Мері Енн.
— Несолоні, — додала Кет. — На жаль.
Зблизька вона розгледіла щетину на підборідді в сера Пітера й бруд під нігтями, наче він був надто зайнятий гарбузовою плантацією, щоб причепуритися до свого першого королівського балу.
— Сер Пітер Піт, чи не так? — пробурмотіла вона, затинаючись. — Я ще не мала приємності познайомитись із вами.
Його очі звузилися, поки він облизував брудні пальці.
Кетрін здригнулася.
Позаду неї Мері Енн, втупивши очі в землю, відскочила якомога далі від столу.
— Агов, зачекай-но!
Мері Енн зупинилася.
Сер Пітер проковтнув останній шматок, залишивши на зубах рештки шоколаду.
— Я з’їм ще такого. Оце все… як воно зветься? Безплатне частування від Короля, так?
Мері Енн ще раз присіла в реверансі.
— Звісно, сер. Ви можете пригощатися скільки завгодно. Може, вам ще щось принести?
— Ні.
Він схопив ще один трюфель і проковтнув його, не прожувавши.
Ховаючись у його тіні, леді Піт спостерігала, як трюфелі зникають у роті її чоловіка; позеленівши, жінка кинула несміливий погляд на Мері Енн:
— Може, у вас, — затинаючись, вона ледь не шепотіла, — є гарбузові тістечка? Учора вранці ми продали кілька гарбузів королівським кондитерам і чули, як вони казали, що напечуть їх до балу, але я ще не…
— Досить із тебе гарбузів! — гаркнув її чоловік, бризнувши слиною прямо на тацю з трюфелями. Кет і Мері Енн скривилися. — Наїлася вже.
Леді Піт відсахнулася. Кет прочистила горло і втиснулася між Пітером Пітом і трюфелями.
— Мері Енн, піди спитай Валета, чи не хоче він спробувати карамельок. Він так любить солодке.
Вона почула, як Мері Енн полегшено зітхнула, перш ніж піти, тримаючи в руках тацю.
Кетрін зробила реверанс.
— Я Кетрін Пінкертон, донька Маркіза Рок Тертл Коув, володаря Бухти Скельних Мушель. Я дізналася, що вас щойно нагородили лицарським титулом.
Його очі під колючими бровами потемніли.
— Може, і так, що з того?
— А це, мабуть, ваша дружина. Дуже приємно познайомитися, леді Піт.
Бідна жінка ввібрала голову в плечі. Замість того щоб усміхнутись або зробити реверанс, вона спробувала ухилитися від знайомства й знову почала розглядати страви на бенкетному столі, хоча Кет помітила, що її нудить від вигляду їжі.
Кетрін вдалася до ще однієї безпомічної спроби бути ввічливою:
— Чи добре ви почуваєтеся, леді Піт? Ви трохи бліда, а тут так тепло. Не хочете вийти зі мною на балкон?
— Вона в нормі, — огризнувся сер Пітер. Кетрін відступила на крок, вражена його гарячковим тоном. — Просто наїлася недавно гнилих гарбузів, а мала б думати головою.
— Зрозуміло, — сказала Кетрін, хоч нічого не розуміла. — Прийміть мої вітання з нагоди перемоги в конкурсі, леді Піт. Вам, мабуть, довелося дуже багато їсти. Останнім часом мені теж дуже хочеться приготувати гарбузовий пиріг.
Пітер Піт почав колупатися в зубах, і Кетрін знову відступила з дивним відчуттям, що він намагається придумати найкращий спосіб приготувати й з’їсти її саму.
— Вона їх їсть сирими, — повідомив він гордо. — Ви коли-небудь їли сирий гарбуз, леді… Пінкертон?
— Не можу такого про себе сказати.
Кілька разів вона вже пекла гарбузові пироги і якось зробила гарбузовий мус — запам’ятала не надто апетитний волокнистий м’якуш та слизьке насіння, які довелося вишкрябувати перед приготуванням. Дивлячись через спину сера Пітера, вона звернулася до його дружини:
— Я розумію, що після такої трапези можна почуватися погано. Шкода, що вам зараз недобре й ви не можете долучитися до королівського столу.
Леді Піт заморгала й схлипнула, а потім знову схилила голову. Жінка мала такий вигляд, ніби зараз її знудить прямо на пречудовий бенкетний стіл.
— Може, усе-таки сядете? — запитала Кетрін.
Леді Піт відповіла смиренним тоном: