— Кепе, — сказала вона тремтячим голосом. — Капелюх Джеста. Там може бути меч.
Кеп хитав головою, ніби не вірив тому, що відбувалося, ніби шкодував, що покинув затишну крамницю.
— Не треба було нам повертатися, — пробурмотів він, але наступної миті вже біг до капелюха, підхопивши його із землі.
Жербельковт метнувся до Кетрін. Вона скрикнула й відстрибнула. Один пазур зачепив її брудну сукню, розідравши спереду важкі спідниці, ледве не зачепивши коліна. Кетрін не знала, чи їй пощастило, а чи звір просто грається зі здобиччю, перш ніж зжерти її.
Кеп вилаявся, досі риючись у капелюсі. Навколо росла купа різноманітних блазенських дрібничок. Яскраві жонглерські м’ячі. Колода карт. Клубок зв’язаних між собою шарфів. Срібні обручі. Петарди й бенгальські вогні. Димові шашки. Опудало кролика. Біла троянда з висохлими пелюстками.
— Його тут немає!
Він витяг руку і зім’яв капелюх у кулаку.
— Це мусиш зробити ти сама!
Його очі втупилися в Кет з-під простертого крила Жербельковта.
— Він слухається лише королівських осіб, люба.
— Але я не…
Кеп кинув їй капелюха. Той приземлився за кілька ярдів від неї. Вона не могла дотягнутися до капелюха, не наблизившись до Жербельковта.
— ЦЕ ТИ!
Піт заревів так раптово й гучно, що навіть Жербельковт повернув голову в його бік.
Скориставшись нагодою, Кет метнулася до капелюха. Вона підхопила його із землі й просунула всередину руку, не припиняючи бігти. Як і раніше, її пальці обвилися навколо унизаного кістками руків’я, і дівчина витягла блискуче лезо.
Кет зупинилась і повернулась обличчям до чудовиська.
Жербельковт загарчав і втягнув голову між м’язистими лускатими плечима. Відступив на крок, не зводячи єдиного палахкотливого ока з меча, уважно розглядаючи його, як споконвічного ворога.
Кет підняла меч обома руками. Він був важкий, але рішучість зміцнила її руки. Енергія відваги пульсувала в жилах.
Звір відступив ще на один крок.
Кет насмілилася глянути на Джеста, боячись, що вже пізно, що побачить те, що бачила на рисунку…
Однак ні, він був живий, навіть спромігся звестися на ноги. Притискав одну руку до голови. Здавався трохи оглушеним. Переступав непевно, ніби не міг втримувати рівновагу. Якщо він і помітив Кет із Гостромечем, то не виявляв жодних ознак того, що впізнає її.
— Як ти смів явитися сюди?! — заволав Піт.
Його обличчя палало, ніздрі роздувалися від люті.
— Я теж дуже радий вас знову бачити, — сказав Кеп, на позір не здивувавшись, що фермер готовий розірвати його шматки. — Як ідуть справи?
Піт із розмаху вдарив сокирою в землю, відрубавши ще одного Джека-Ліхтаря від лози. З гортанним криком схопив гарбуз і жбурнув його в Кепа. Той ухилився, пригнувшись. Гарбуз розбився об землю.
— Це твоїх рук діло, — сказав Піт. — Це ти і твоє чортове насіння. Воно закляте!
Кеп стиснув щелепи, й Кет зрозуміла, навіть не знаючи, про що вони говорять, що для Кепа ці обвинувачення не новина.
— Ви знайомі, — сказала вона.
У неї тремтіли руки, й вона наважилася опустити меч — лише на кілька дюймів. Жербельковт обдав її струменем пари.
— Звідки ви знаєте один одного?
— Цей диявол приніс мені зіпсуте насіння, — сказав Піт. — Я його навіть брати не хотів, бо не знав, якої воно якості, але він кинув його на мої грядки, й подивіться, що сталося. Поглянь, що ти зробив з моєю дружиною!
Піт витяг із багнюки сокиру і вказав нею на Жербельковта.
Кеп голосно розреготався.
— Ви справді думаєте, що ми повіримо, що це… ця істота…
Кеп раптом осікся, округливши очі, коли чудовисько поглянуло на нього, і його єдине око спалахнуло впізнанням так само, як коли воно впізнало Гостромеч.
— Цього не може бути.
— Ти приніс йому насіння? — затинаючись, запитала Кет. — З країни Шахів?
Гарбузи.
Фальшива Черепаха.
Жербельковт, Джест і Гостромеч.
Усе це починалося по той бік Дзеркала.
Як воно пов’язане між собою?
Кеп.
Це насправді справа рук Кепа.
Однак то Пітер Піт полонив Мері Енн. Це він намагається тримати в себе чудовисько й згодовувати йому невинних людей.
— Я вб’ю тебе за те, що ти з нею зробив! — заволав Піт. — І повішу твою голову на своїй брамі!
Руки Кет міцніше обхопили меч.
— Припиніть, — сказав Джест, важко дихаючи. — Хай там що зробив Кеп, це була помилка. Звідки він міг знати, що може вирости з того насіння? І ця… істота більше не ваша дружина, сер Пітере. Мені дуже шкода, але мусите це зрозуміти.