У грудях горіла вуглина. Лють ще більше зросла відтоді, як Кетрін бачилася із Сестрами, як погодилась одружитися з Королем.
Три дні були суцільною мукою. Вона хотіла, щоб усе швидше скінчилося. Хотіла стати Королевою, щоб Сестри могли виконати свою частину угоди.
Ворон сидів на її плечі, його кігті впивалися їй у шкіру крізь тканину весільної сукні. Він тепер став її постійним супутником, хоча вони рідко розмовляли. Саме йому Кетрін розповіла про угоду із Сестрами й спочатку думала, що він почне відмовляти. Навіть коли цього не сталося, їй знадобився цілий день, щоб зрозуміти, що Ворон прагне помсти майже так само палко, як і вона.
Джест був його другом, соратником, товаришем-Круком. — Уже скоро, — прошепотіла вона і до Ворона, і до себе. — Уже скоро.
Ворон нічого не сказав, лише глибше встромив у неї кігті. Дівчина навіть не ворухнулася, хоча й подумала, що на білій парчі можуть лишитися криваві плями.
Позаду неї відчинилися двері.
— Кет? — почувся боязкий голос Мері Енн. — Я прийшла зробити тобі зачіску.
Кет обернулася до неї й кивнула, потім відійшла від вікна. Сіла перед трюмо.
Мері Енн виждала хвилину, ніби чекаючи іншого прийому, потім зітхнула й перетнула кімнату. Ворон забив крильми й сів на дзеркалі трюмо.
Мері Енн працювала мовчки, встромляла вмілими пальцями шпильки Кет у волосся, прикрашала його перлами та бутонами червоних троянд.
— Ти не мусиш цього робити.
Кет зустріла в дзеркалі погляд Мері Енн.
— Король відпустить тебе, якщо попросиш, — додала служниця. — Скажи йому, що передумала.
— І що тоді? — запитала Кет. — Стати Маркізою Бухти Скельних Мушель? Померти одинокою старою дівою в товаристві напіввидимого кота?
Мері Енн стала перед нею й притулилася до трюмо.
— А як же ми? Наша мрія, наша пекарня?
— Моя мрія, — відрізала Кет. — Це була моя мрія, лише моя. Вона стала твоєю, лише коли хитрий капелюх обманом розбудив у тобі уяву.
Мері Енн здригнулася.
— Це неправда. Я завжди…
— Я не передумала. — Кет встала й поправила спідницю. — Я отримую саме те, чого хочу.
— Несправжній шлюб без кохання?
Кет подивилася на своє відображення. Обличчя в дзеркалі було як у трупа, безкровне й байдуже. Однак від сукні перехоплювало подих: пишна спідниця, мереживо та стрічки, ліф, розшитий червоними трояндами.
Вона нічого не відчувала, дивлячись на весільну сукню, уявляючи себе на троні, або в ліжку Короля, або в оточенні десятка дітей, що ганяють по крокетному полю.
Її майбутнє існувало як безплідна пустеля з єдиною яскравою плямою на горизонті. Це було все, чого вона хотіла. Останнє, чого ще прагнула на цьому світі.
Голову Пітера Піта.
— Так, — сказала вона незворушно. — Це те, чого хочу.
У Мері Енн опустилися плечі, й Кет помітила, що служниця втрималася й не сказала того, що збиралася. Нарешті Мері Енн тихо відійшла від трюмо.
— Маркіз і Маркіза хотіли побачити тебе перед церемонією. І… Кет? Ти не запросила мене бути твоєю служницею тут, у замку.
Кет на мить заплющила очі, чекаючи, щоб ці слова всоталися в її затьмарені думки.
Ти мусила померти замість нього, хотіла сказати вона. Якби ти не пішла до садиби Піта, нічого б не сталося. Потрібно було дати тобі померти. Потрібно було залишити тебе там.
— Ні, — сказала вона нарешті. — Не запросила.
— Кет, будь ласка, — прошепотіла Мері Енн. — Я знаю, що тобі боляче, що ти в розпачі. Однак ти моя найкраща подруга. Ти повернулася по мене. Ти врятувала мене.
Краще б ти померла замість нього.
— Білий Кролик шукає покоївку, — сказала Кет. — Може, ти знайдеш там нову роботу.
Запало гнітюче мовчання.
Кет узяла рубінове намисто, яке надіслав їй Король під час свого безглуздого сватання. Надягла його. Камені тяжко лягли на шию.
— Якщо ти так хочеш, — прошепотіла Мері Енн.
Кет не подивилася їй услід. Не обернулася навіть тоді, коли за нею зачинилися двері.
Мабуть, десь у замку вже почали збиратися жителі королівства.
Грає музика. Король роздумує про те, чи не припускається він помилки, чи ще не пізно все зупинити.
Вона дивилася на дівчину в дзеркалі — дівчину, яка, здавалося, не знає, що таке усмішка. Щойно вона подумала про це, як у її відображення піднялися кутики уст, склавшись у навіжену посмішку під похмурими очима.
Кет насупилася.
— Ти, схоже, намагаєшся побажати мені щастя в такий спосіб. Даремно.
Очі її відображення пожовтіли й звузилися.
— Тобі взагалі відомо, що сьогодні день твого весілля? — сказав Чешир.