Лейсі висмикнула лезо. На його вістрі було серце, що билося. Розбите серце, яке майже точно навпіл перерізала почорніла тріщина, повна пилу й попелу.
— Куплено та сплачено, — сказала Сестра.
Потім вона заскімлила й кинулася назад на підлогу зали. До неї долучилися сестри, які, регочучи, з’юрмилися навколо серця Королеви. За мить Лисиця, Єнот і Сова вже мчали геть, лишаючи позаду відлуння переможного сміху.
РОЗДІЛ 54
КЕТ ДИВИЛАСЯ НА ДВЕРІ, досі розчинені навстіж. Її тіло було холодне й водночас горіло, у грудях зяяла порожнина. Пуста й оніміла, їй більше не було боляче. Це розбите серце вбивало її, і от воно зникло.
Горе. Втрата. Біль. Усе зникло.
Лишилася тільки лють, шалений гнів і несамовита жага помсти, яка скоро, вже скоро здійсниться.
— Що т-трапилося? — затинаючись, запитав Король. — Що вони зробили?
— Вони звільнили мене, — прошепотіла Кет.
Вона перевела погляд на бранця, який стояв на колінах на підлозі із закутими в кайдани руками, але його вже ніхто не втримував. Лише Пітер Піт не здавався нажаханим тим, що зробили Сестри. Піт був розгніваний і розчарований, бо його піймали. Привели сюди. Бо він стоїть на колінах перед Королевою Чирвових Сердець. Кет скривила губи в посмішці.
— Вони виконали обіцянку.
— Але… твоє серце… — почав Король.
— …воно було мені більше не потрібне, і я дуже рада тому, що мені принесли натомість.
Кетрін звузила очі.
— Добрий день, сер Піте.
Вона майже виплюнула його ім’я, гнів клекотів, пінився, закипав у неї всередині, заповнюючи всі порожнечі. Її руки стискали бильця так сильно, що побіліли кісточки пальців.
— Цей чоловік — убивця придворного блазня Королівства Чирвових Сердець. Він відтяв тому голову, а потім утік у ліс. Це злочинець.
Досі, уявляючи собі цю мить, Кетрін боялася, що заплаче, коли знову побачить убивцю Джеста. Однак її очі були сухі, як просіяне борошно.
Оніміння вже зникало. Тепер її тіло палало.
Король нерішуче підвівся з трону.
— Тобто… так. Так, власне. Радий, що ви долучилися до нас, сер Піте. Гадаю, це потребує…
Король почухав потилицю під короною.
— І що тепер?
— Суд, Ваша Величносте? — підказав Білий Кролик.
— Так! Суд. Буде дуже цікаво. Прекрасна розвага. Так, так. Присяжні, збирайтеся. Запишіть обвинувачення Королеви.
Присяжні зашаруділи й витягли грифельні дошки, на яких почали писати крейдою нотатки. Пітер Піт і далі стояв на колінах, але підвів голову й пронизував поглядом Кетрін. Вона подивилася на нього у відповідь, але більше не боялася. Її переповнювало бажання якомога швидше побачити, як на підлогу бризне його кров.
— Присяжні хотіли б викликати свідка, Ваша Величносте.
Король заплескав у долоні.
— Так, так, прекрасно. Кого ж ми покличемо?
— Ми хотіли б викликати придворного блазня.
Кет загарчала. Присутні почали перешіптуватися й перезиратися. Здавалося, всі чекали, що зараз у срібному обручі зі стелі спуститься Джест.
— Він мертвий, — процідила вона крізь стиснуті зуби їй довелося відігнати картину, що спливла в уяві: як вона наказує відрубати голову кожному із цих недоумків.
— Ах так, так, справді, — забурмотів Борсук, знервовано засміявшись.
— Я ваша свідка, — сказала Кет. — Я там була і вже розповіла, що трапилося. Це вбивця, який заслуговує на покарання.
Усі ніяково захихикали, розгублені від того, що молода королева порушує судові традиції.
— Мабуть, — сказав Кролик, — якщо інших свідків немає, присяжні можуть винести вирок?
По лаві присяжних прокотилася хвиля радості, Кет чула бурмотіння — «невинний», «винний», «потребує ванни», — коли Пітер Піт голосно відкашлявся.
— Я маю щось сказати.
Його голос захрип, але Кетрін здавалося, що він гримить, як величезна морська хвиля. Перед очима забігали білі плями. Вона хотіла, щоб Піт замовк навіки.
Король, який і гадки не мав, як кипить у неї кров, постукав молотком.
— Убивц… обвинувачений бажає говорити!
До Пітера Піта підійшли двоє вартових, підхопили його під лікті й звели на ноги. Кайдани, забуті Сестрами, брязнули об підлогу.
Ворон перестрибнув на поруччя ближче до Кет, щоб вона могла його бачити. Тепер поряд із нею був вірний наперсник, ще один свідок того, що трапилося тієї ночі, той, хто все знав. Він єдиний не ворухнувся, коли Сестри забрали серце Кетрін. Колись він сам збирався зробити з нею те саме. Колись і Джест хотів це з нею зробити.