Це встав і заговорив присяжний-жаба, стискаючи дошку в перетинчастих пальцях. На ній він намалював Пітера Піта, що стоїть на величезному гарбузі й усміхається.
— Ми, присяжні, визнаємо Пітера Піта невинним!
Оплески оглушили її. Жителі країни Сердець навколо обіймалися і щось захоплено вигукували. Навіть Король полегшено хихикав.
Королівство Чирвових Сердець ніколи досі не бачило такого жахливого, ганебного судилища, а всі радіють, що воно скінчилося.
Пітер Піт невинний. І тепер усі вони можуть і далі жити своїм нікчемним, безглуздим життям.
Усі, крім Кетрін. Краєм ока вона бачила, як Ворон розпушив пір’я.
Вона вирвала молоток із рук свого чоловіка.
— ТИХО! — закричала вона, так сильно вдаривши по бильцях, що поліроване дерево тріснуло.
Метушня вмить вщухла.
Усі присутні в залі розгублено дивилися на свою Королеву. На її почервоніле обличчя, на запалені гнівом очі. Черепаха сховалася в панцир. Опосум згорнувся в клубок. Страус марно спробував сховати голову в начищену кварцову підлогу.
— Я скасовую вирок присяжних, — випалила вона. — Як Королева Чирвових Сердець оголошую цього чоловіка винним. Винним у вбивстві. Винним у злодійстві, у викраденні й у всьому іншому, а як покарання вимагаю відтяти йому голову. Вирок має бути виконаний негайно!
Її слова луною прокотилися по залі, приголомшені обличчя присутніх затьмарилися. Ніхто не наважувався навіть дихнути.
Кетрін дивилася лише на сера Піта: його обличчя в патьоках бруду було сповнене люті, зуби вищирилися.
Вона знову почала ціпеніти.
— Ви не заслуговуєте на милосердя, — сказала вона.
Піт знову сплюнув.
— Я нічого не хочу від тебе.
— А-але, л-люба, — почав Король.
Тихий, терплячий, переляканий. Його пальці торкнулися її руки, але Кетрін її вирвала.
— Ми… ми ніколи… У країні Сердець ми не… Мила, ми навіть не маємо ката.
У неї сіпнувся куточок рота. Очі зупинилися на Вороні.
— Маємо.
Ворон підвів голову.
— Ти служив катом у Білої Королеви, — сказала вона, — а тепер служитимеш мені. Будь сумлінним і відданим, і ми здійснимо нашу помсту.
Він довго мовчав, нерухомий, мов статуя. Потім розкинув крила й злетів із трону. Як крапля чорнила, що впала на камінь, Ворон перетворився на постать у каптурі. Обличчя було в тіні, руки в рукавицях стискали сокиру з блискучим лезом. Тепер, у світлі зали, Кетрін бачила, що його плащ і каптур зшиті з воронового пір’я.
Вартові відступили, залишивши Пітера Піта одного в центрі зали. Він тримався стійко й не просив помилування, але Кетрін бачила, що Піт почав тремтіти.
Тінь Ворона простягнулася по всій довжині зали. Убивця здавався маленьким поряд із нею. Кат закинув сокиру на плече.
— За вбивство Джеста, придворного блазня країни Сердець, засуджую цього чоловіка до смертної кари.
Кетрін говорила, нічого не відчуваючи, вільна від любові, мрій і болю розбитого серця. У країні Сердець починався новий день, а вона була Королевою.
— Відтяти йому голову.
ПІСЛЯМОВА,
або Чому крук схожий
на письмовий стіл?
У РОЗДІЛІ 4 блазень Джест під час виступу пропонує глядачам загадку: «У чому різниця між круком і письмовим столом?» І дає відповідь: «Один може видати кілька нот, а другий — кілька нотаток», а потім засипає публіку папірцями із зображеннями червоних сердечок — нотаток, створених за письмовим столом.
Звісно, це цитата з «Аліси в Дивокраї», змінена в перекладі. Насправді загадка, яку Капелюшник загадує Алісі під час Божевільного чаювання, інакша: «Чим крук схожий на письмовий стіл?».
Є думка, що в Льюїса Керролла не було відповіді на цю загадку. Однак минуло кілька років, протягом яких від нього постійно й настирливо вимагали дати ключ до розгадки. І Керролл здався, написавши в передмові до видання «Аліси» 1896 року: «Because it can produce a few notes, tho they are very flat; and it is nevar put with the wrong end in front».
Авторка цієї книжки Марісса Маєр стверджує, що саме така відповідь Керролла надихнула її на розповідь про блазня Джеста (до речі, в англійській слово jest означає «жарт, дотеп») і його дебютний виступ на чорно-білому балі.
Така гра слів потребує пояснення. Якщо першу частину цього вислову перекласти дослівно, то буде таке: «Тому що ворон може відтворити кілька нот/нотаток, але всі вони бемольні/пласкі». Бо ж в англійській мові слово поtе означає як «ноту», так і «нотатку, цидулку», а flat — як «бемоль», так і «плаский». (Саме тому й довелося змінити Джестову загадку на «У чому різниця між вороном і письмовим столом?»)