Кетрін із голови до п’ят охопив жар. Їй здавалося, що хтось ще тугіше затягує шнурки її корсета мірою того, як дихання ставало дедалі коротшим.
— Я не можу. Ох, Чешире, я не можу.
— Чому б тобі не потренуватися давати якусь іншу відповідь, перш ніж туди йти?
Натовп зааплодував. Король вийшов на сцену в дальньому кінці зали. Кетрін оглянулася навколо, шукаючи батьків, і коли побачила, як її мати сяє усмішкою й змахує з очей сльозинку, її накрило відчуття реальності.
Король Чирвових Сердець збирається запропонувати їй шлюб.
Але… але цього не може бути. Досі він просто хвалив її випічку й запрошував до танцю. Він ніколи не залицявся до неї… але, може, королі не мусять залицятися? Вона не знала.
Вона знала лише, що все похололо в животі й сама думка про те, щоб одружитися з ним, здавалася повною нісенітницею.
Кетрін ніколи й подумати не могла, що цей дурник хоче від неї чогось більшого, ніж солодощів і печива. Авжеж не шлюбу і… о господи, не дітей.
По шиї стікали краплинки поту.
— Чешире, що мені робити?
— Гадаю, можна сказати «так». Або «ні». Мені однаково. А помаранчевий колір точно мені пасує?
Він знову почав роздивлятися свого хвоста.
У Кетрін стиснуло горло від відчаю.
Король. Дурненький, недоладний і вічно радісний Король.
Її чоловік? Єдиний на все життя? З яким вона ділитиме горе й радощі?
Вона стане королевою, а королеви…. Королеви не відкривають пекарні разом із найкращими подругами. Королеви не точать ляси з невидимими котами. Королевам не сняться сни про хлопців із золотими очима, і вони не прокидаються в ліжку, над яким нависає лимонне дерево.
Вона спробувала проковтнути клубок у горлі, але в роті все пересохло.
Король відкашлявся:
— Добрий вечір, мої вірні піддані! Сподіваюся, що вам сподобалися сьогоднішній бал і бенкет!
Знову залунали оплески, на що Король і собі стиснув долоні та кілька разів підстрибнув.
— Хочу оголосити новину. Добру новину, не хвилюйтеся. — Він хіхікнув, ніби над жартом. — Мені настав час вибрати собі дружину, а моїм підданим — шляхетну Королеву Чирвових Сердець! А також, — промовив Король і знову хихикнув, — якщо пощастить, принести нашому королівству спадкоємця!
Кетрін відступила від бенкетного столу. Вона не чула під собою ніг.
— Чешире?..
— Леді Кетрін?
— Я маю честь, — вів далі Король, — запросити на цю сцену даму, яку обрав супутницею мого життя.
— Будь ласка, — сказала Кетрін, — утни що-небудь, відверни увагу. Однаково що!
Чешир вильнув хвостом і зник. Лише його голос затримався і промурмотів:
— Залюбки, леді Кетрін.
Король розвів у боки руки.
— Прекрасна, чарівна й неперевершена леді Ке…
— Аааааааагх!
Гості, всі як один, обернулися. Марґарет Мірл верещала на все горло, відмахуючись від смугастого помаранчевого кота, який з’явився, згорнувшись калачиком під хутряним витвором на її голові.
Одна Кетрін повернулася в інший бік.
Вона вилетіла на балкон, бігла так швидко, як давали високі підбори й тісний корсет. Прохолодне нічне повітря трохи остудило розпашілу шкіру, але кожен подих давався важко.
Вона підхопила спідницю й злетіла сходами вниз у розарій.
Кетрін чула позаду дзвін скла та перелякані крики й гадала, що там витворяє Чешир, але озирнутися не наважувалася, навіть коли добігла до саду.
Світ навколо нахилився вбік. Дівчина зупинилася біля кованих воріт, схопившись за решітку, щоб не упасти. Перевела дух і, спотикаючись, пішла далі.
Уздовж зарослих конюшиною стежок між альтанками, увитими трояндами, і дзюркотливими фонтанами, повз підстрижені кущі, скульптури й став із лататтям. Вона спробувала дотягнутися до спини, відчайдушно намагаючись розстібнути застібки на сукні. Щоб хоч вдихнути. Але їй не вдавалося. Кетрін задихалася.
Її, мабуть, зараз знудить.
Або вона знепритомніє.
Раптом перед нею у відблисках яскравих вогнів замку виросла тінь, її силует простягався аж на газон для крокету.
Кетрін скрикнула, спотикнулась і завмерла. Вологе від поту волосся прилипло їй до шиї.
На неї насувалася тінь чоловіка в каптурі. Кетрін бачила, як він підіймає величезну сокиру, як на траві відбивається силует вигнутого леза.
Кетрін затремтіла й обернулася. Щось темне падало на неї з неба. Вона закричала й затулила себе руками, намагаючись захиститися.
Ворон каркнув, він пролетів так близько, що Кетрін відчула, як б’ються його крила.