Пан Гусінь, чоботар, умостився на табуретці за стійкою і курив великий кальян. Він сонно кліпав на Кет і Мері Енн, поки вони пробиралися крізь мотлох. Перед ним на стійці височила пара чобіт на шкіряній підошві, й хоч здавалося, що чоботаря більше цікавить кальян, ніж взуття, Кет вирішила не відривати його від роботи й почала розглядати приміщення.
Вона уявила собі, що в цій маленькій темній кімнаті більше немає шевської майстерні. Подумки пофарбувала стіни у кремові й бірюзові смужки, як цукерки, вікно завісила фіранками кольору персикового морозива. Біля входу стоятимуть три столики з букетиками жовтих квітів у молочно-білих вазончиках. Замість вкритого плямами й пліснявою килима буде натерта воском мармурова плитка, замість старої дерев’яної шевської стійки — скляний прилавок, заставлений тортами, і пряниками, і пирогами, і штруделями, і шоколадними круасанами. На задній стіні висітимуть кошики, повні свіжого хліба. Вона бачила себе за прилавком у картатому рожевому фартушку, припорошеному мукою після ранкового випікання. Вона складає у вазу тістечка, а Мері Енн, теж у картатому жовтому фартушку, пакує у світло-зелену коробку пісочне печиво.
Кет глибоко вдихнула й відразу закашлялася, бо замість уявного аромату прянощів, шоколаду й теплих здобних булочок її легені наповнив дим кальяну. Вона прикрила рукою рота, намагаючись стримати приступ кашлю, і знову обернулася до чоботаря.
Він пильно дивився на них із Мері Енн. Чоботар навіть не торкнувся взуття на стійці, хоча зблизька Кет побачила, що сам він у що тільки не взутий — на його численних маленьких ніжках були черевики й капці найрізноманітніших стилів.
— Хто, — ліниво сказав він, — ви такі?
Кет спробувала всміхнутися якомога чарівніше — переконливо, як її вчила мати — і почала пробиратися крізь купи взуття.
— Мене звуть Кетрін Пінкертон. Ми зі служницею саме проходили повз вашу майстерню, коли помітили оголошення. Скажіть, будь ласка, що станеться з нею, коли виїдете? Буде страшенно прикро, якщо майстерня надовго залишиться порожньою.
— Не буде страшенно прикро, — сердито буркнув пан Гусінь, затягнувшись кальяном.
— Розумієте, я мала на увазі, що буде прикро для сусідів, для вашого кварталу. Завжди неприємно втрачати налагоджений бізнес, але ви, мабуть, нетерпляче чекаєте, коли… е-е-е… відійдете від справ, чи не так?
Чоботар так довго дивився на Кет, що дівчина засумнівалася, чи він узагалі збирається відповідати, чи вона його не образила, але все-таки сказав:
— Я купив ділянку землі в лісі. Нарешті житиму у спокої й на самоті.
— Кет зачекала, але здавалося, що він на цьому закінчив.
— Зрозуміло, — сказала дівчина. — Як чудово.
— Вона відкашлялася, прочистивши горло від диму.
— А ви також власник цього будинку?
— Ні, — сказав пан Гусінь. — Мені його завжди Герцог здавав.
— Герцог? Себто лорд Кабан?
— Ну так, той самий кнур-зануда. — Чоботар позіхнув, так, ніби йому набридла їхня розмова. — Втім, він мені подобається. Він тримається осторонь, не лізе в чужий горох, як усі ви решта.
Кет насупилася, але спробувала приховати невдоволення — не лише через несправедливу образу, а ще й тому, що досі сподівалася, що власником будівлі є хтось, з ким вона не має жодних стосунків. Хто не буде обговорювати її справи з рештою шляхетного панства або її батьками, поки все не владнається.
Кет досі не наважувалася попросити батька про позику, щоб відкрити пекарню, або дозволити їй витратити на це свій посаг.
Принаймні в одному пан Гусінь мав рацію. Лорд Кабан не здавався надто допитливим, тож, імовірно, можна сподіватися, що він не базікатиме про її плани.
Мері Енн підійшла ближче.
— Ви не знаєте, чи хотів би хтось орендувати приміщення після того, як виїдете?
Пан Гусінь повільно перевів на неї погляд.
— Ви хто?
Мері Енн склала руки.
— Я Мері Енн.
Пан Гусінь знову позіхнув.
— Оренда приміщення — клопіт Герцога, не мій.
— Зрозуміло, — сказала Мері Енн. — Але… як ви гадаєте, чи була б тут доречна пекарня? Скажімо, найдивовижніша пекарня в Королівстві?
Гусінь почухав щоку кінцем кальяну, розтягнувши шкіру ніби марципан.
— Лише якщо у вашій пекарні подаватимуть пудинг із родзинками, його я люблю більше за решту пудингів.