Жовті пелюстки розгорталися в пишну квітку, яка набувала темно-золотого кольору в центрі. Краї пелюсток поблискували, ніби присипані кришталиками цукру, і до Кет долинав напрочуд ніжний, дивовижний аромат.
— Ах, який на вас гарний капелюшок, леді Марґарет.
Вони обернулись і побачили Графиню — це вона заговорила до них — і Герцога, який стояв трохи осторонь, почервонівши до кінчиків копит.
У Марґарет умить вивітрився весь запал, і вона задерла носа вгору.
— Дякую, — сказала вона не надто люб’язно.
— Чи ви часом не в новій крамниці його купили, що відкрилася на Роздоріжжі? — запитала Графиня. — Я багато про неї чула останніми тижнями й сама хотіла туди навідатися, хоч у мої літа вже важко кудись ходити, якщо лише поряд немає гарного дужого молодця, щоб допоміг.
Вона всміхнулася так, ніби сказала щось лихе, і обвила скрученими пальцями лікоть Герцога.
— Справді, я купила її саме там, — неохоче зізналася Маргарет, ховаючи голову в плечі. — Тобто… звісно, гріх гордині й… пиха… потрібна сильна воля, щоб… відкинути марнославство, аби не дати… такому прагненню уваги… взяти гору.
Вона ковтнула повітря.
— Амінь.
— Амінь, — повторили Кет, Герцог і Графиня.
Кет відкашлялася.
— Гадаю, леді Марґарет хоче сказати, якщо народився золотою рибкою, то нею й помреш.
Герцог наважився підвести очі, зачаровано милуючись Марґарет і її розквітлим капелюшком. Попри весь її гонор і кирпатий ніс, лорд Кабан дивився на неї так закохано, а капелюшок так духмяно пахнув, що вона знову здалася не такою вже й бридкою.
— Так, золотою рибкою й помреш, — зітхнув Герцог. — З цим просто неможливо не погодитися.
— Як приємно, що юні леді виконують фізичні вправи, — сказала Графиня, вказуючи тростиною на ракетки. — Я саме казала Герцогу, що сьогоднішнє чаювання значно краще, ніж чорно-білий бал. Я воліла б, щоб Король і надалі так само вимогливо ставився до вибору гостей. Щоб не запрошував такий… непотріб, як досі.
— О, так, — озвалася Марґарет. — Як той огидний Чеширський Кіт. Що цій тварині взагалі робити на королівському балі з усіма цими зникненнями та появами й сидінням у людей на голові? Це протиприродно.
— Це така зневага до порядних леді й джентльменів. — Графиня знову встромила тростину в траву. — Не кажучи вже про пана й пані Пітів.
Вона скорчила гримасу, як дитина, що вперше пробує варений шпинат.
— Жахливі люди. Буду рада, якщо наші шляхи ніколи більше не перетнуться.
— А от за що ми маємо бути вдячні, — втрутилася Кетрін, стискаючи в руках ракетку, — так це за те, що там були ви, Ваша Світлосте. Марґарет щойно розповідала мені про вашу мужність і жертовність — як ви кинулися між нею та Жербельковтом, щоб захистити невинну діву! Бачу, у вас і досі рана як доказ цього.
Вона показала на пов’язку над краваткою Герцога, а потім притиснула ракетку до грудей.
— Зовсім як у казці. Так романтично! Марґарет, ви згодні, що Герцог вчинив дуже хоробро?
У відповідь вона зустріла похмурий погляд Марґарет і була рада, що Герцог саме цієї миті зосередився на тому, що знову почав червоніти й нічого не помітив.
У їхнє коло вклинився новий голос, глибокий, іронічний, що бринів від сміху.
— Я щиро сподіваюся, — сказав Блазень, — що це не стане мірилом романтичних почуттів для всіх чоловіків Королівства Чирвових Сердець.
Кетрін так швидко повернула голову, що аж хруснула шия. Блазень зняв капелюх із дзвониками, вітаючи Герцога.
— Ви вступили у важкий поєдинок, лорде Герцог.
— Власне, я б не… — Герцог затнувся, сіпаючись писком. — Я… я хочу сказати, що будь-який чоловік на моєму місці… Леді Мірл була в небезпеці, і я… в цьому не було нічого надзвичайного, запевняю вас…
— Він ще й скромний! — сказав Джест, підвівши брови й по черзі дивлячись на Кетрін, Марґарет і Графиню. — На кого ж із вас трьох, милі дами, він намагається справити враження?
Прикусивши губу, Кет ледь помітно кивнула в бік Марґарет.
— А. Он як.
Якщо вибір Герцога і здивував Блазня, він не виказував жодних ознак цього й стояв перед ними, похитуючись на підборах.
Графиня закліпала очима від задоволення, що долучилася до тих, чиє серце треба завойовувати.
— У наші часи всі ви, молоді люди, вважаєте, що маєте якісь особливі чари. — Вона була явно захоплена. — Але запевняю вас, що більше не піду заміж. Мені цілком вистачило одного разу в житті.
— Це втрата для нас усіх, — сказав Джест, цілуючи Графині ручку, поки вона мліла від задоволення.