— Я їй скажу, що йдемо купувати стрічки. Вона не буде проти. — Кет підвелася навшпиньки. — Коли мама дізнається про пекарню, ми вже зможемо показати їй, які величезні можливості для бізнесу це відкриває, тоді вона не зможе нічого заперечити.
Мері Енн натягнуто посміхнулась:
— Вона дещо інше не схвалить, а не можливості для бізнесу.
Кет відмахнулася, відчуваючи занепокоєння, хоч знала, що Мері Енн має рацію. Її матері не сподобається, що єдина донька, спадкоємиця Бухти Скельних Мушель, іде в чоловічий світ бізнесу, ба більше — бере в партнерки скромну служницю, Мері Енн. А ще її мати сказала б, що випікання пирогів — то робота для прислуги. І її обурило б те, що Кет планує використати посаг, щоб започаткувати власну справу.
Але вони з Мері Енн так довго виношували цю мрію, тож Кет іноді забувала, що вона ще не стала реальністю. Слава про її випічку вже ширилася Королівством, сам Король був її великим шанувальником, і це, мабуть, стало єдиною причиною, чому мати взагалі схвалювала її хобі.
— Її дозвіл не матиме значення, — сказала Кет, намагаючись переконати не лише Мері Енн, а й себе. У неї кров холонула в жилах від думки, як розсердиться мати на це рішення, а то ще візьме й позбавить спадку. Ні, до цього не дійде. Принаймні Кетрін на це сподівалася.
Вона підвела голову:
— Ми продовжимо почате, схвалюють це мої батьки чи ні. У нас буде найкраща пекарня в усьому Королівстві. Ба більше, навіть Біла Королева приїде сюди, коли почує про наші вишукані шоколадні торти й божественно хрусткі булочки зі смородиною.
Мері Енн криво посміхнулася.
— До речі, я про дещо згадала, — вела далі Кет. — Зараз у буфеті стигнуть три тарти. Принеси їх сьогодні ввечері на бенкет, гаразд? А, ще їх треба присипати цукровою пудрою. Я лишила трохи пудри на столі. Зовсім трошечки — от стільки.
Вона стиснула пальці в щіпку.
— Звісно, принесу. А які тарти?
— Лимонні.
Обличчя Мері Енн розпливлося у дражливій посмішці.
— З твого дерева?
— Ти вже чула про це?
— Я вранці бачила, як садівник садив його під твоїм вікном, і запитала, звідки воно. Їм довелося добряче його порубати, щоб відмотати зі стійок твого ліжка, а йому ніби й нічого не було.
Кетрін стиснула руки, не розуміючи, чому їй так ніяково від розмов про дерево зі сну.
— Справді, мої лимони саме звідти, тож я впевнена, що приготувала найкращі тарти. До завтрашнього ранку про них говоритиме все Королівство, усі хотітимуть знати, коли можна буде купити наші десерти.
— Не кажи дурниць, Кет. — Мері Енн натягнула через голову Кет корсет. — Вони про це питають ще з минулого року, відколи ти спекла те печиво з кленовим сиропом і коричневим цукром.
Кет зморщила носа.
— Не нагадуй мені. Я його перетримала в духовці, пам’ятаєш? Воно було надто крихке на краях.
— Ти надто сувора до себе.
— Я хочу бути найкращою.
Мері Енн опустила руки на плечі Кет.
— Ти й так найкраща. А я ще раз усе підрахувала — очікувані витрати у зв’язку з крамничкою пана Гусені, щомісячні витрати, витрати на інгредієнти, усе з огляду на заплановане щоденне виробництво й ціни. Навіть беручи до уваги можливу помилку, однаково вважаю, що ми станемо прибутковими менш ніж за рік.
Кет затулила вуха долонями.
— Ти все псуєш своїми цифрами й математикою. Ти ж знаєш, що в мене від них голова йде обертом.
Мері Енн пирхнула й відвернулася, відкриваючи шафу.
— Тобі ж не складно підрахувати, скільки столових ложок крему та чашок муки слід покласти в тісто. Не така вже й велика різниця.
— Ні, велика, саме тому ти мені й потрібна в цій справі, моя блискуча, ах яка логічна партнерко.
Вона майже фізично відчула, як Мері Енн закотила очі.
— Я воліла б отримати це в письмовій формі, леді Кетрін. До речі, чи правильно пам’ятаю, що ми вибрали білу сукню для сьогоднішнього вечора?
— Вибирай сама, яку вважаєш за кращу.
Кет змусила себе відірватися від мрій про майбутню пекарню й заходилася прикрашати вуха перлами.
— Отже, — промовила Мері Енн і витягла із шафи панталони й нижню спідницю. — Хороший був сон?
Кет із подивом побачила, що в неї досі під нігтями тісто. Дівчина почала його виколупувати, низько схиливши голову, щоб не було видно, як вона вся почервоніла.
— Нічого особливого, — сказала вона, пригадуючи очі лимонного кольору.
Кетрін зойкнула і задихнулася, коли корсет раптом затягнувся, здавлюючи їй грудну клітку.
— Я знаю, коли ти брешеш, — сказала Мері Енн.
— Ну гаразд, гаразд. Так, це був хороший сон. Але ж усі сни чарівні, правда?