— У крокет? — сказала Кет.
— Так! У крокет! Це мій улюблений спорт. Розумієте, я не дуже добре танцюю. І не вмію складати балади або вірші. Але… я подобаюся їжакам.
Це прозвучало радше як запитання, і Королеві очі сяяли, коли він глянув на Кетрін.
— Самі побачите, леді Пінкертон.
Він упевнено рушив до крокетного поля, високо здійнявши скіпетр, а за спиною розвивався підбитий хутром плащ.
Кет обернулася до Джеста. Якщо він і хвилювався так само, як вона, то цього не було помітно.
— Дякую, — сказала вона.
— За що?
Перш ніж вона встигла пробурмотіти щось у відповідь, Джест зняв капелюха і махнув ним услід Королю.
— Після вас, міледі.
РОЗДІЛ 13
КЕТРІН ДОЗВОЛИЛА улюбленому їжаку сісти собі на плече, якщо він поводитиметься спокійно й не колотиме їй шию голками.
Поряд стояв фламінго, підібгавши одну ногу собі під пір’я. У нього з дзьоба страшенно тхнуло креветками, і Кет намагалася триматися трохи осторонь.
Король, Марґарет Мірл і Джек одночасно били по своїх їжаках, створюючи тісняву на полі.
Джестів їжак кудись покотився з галявини, Кет бачила, як він зник за горбочками. Фламінго Марґарет гнувся, як локшина, і вона не припиняла кричати й трясти це нікчемне вайло, тому її досягнення були поки що вкрай повільні. А Джек був зосереджений головно на тому, щоб збивати з курсу чужих їжаків.
Король почав гру доволі вдало — він справді подобався своєму їжаку, але його фламінго за якийсь час став поводитися непередбачувано. Кет дивилася, як він уже втретє намагався вдарити по їжаку, але фламінго знову й знову останньої миті згинав довгу шию й хибив. Король роздратовано пирхнув і почав трусити свого фламінго, схопивши того за худі ноги.
— Ми ж тренувалися, паскудна курко! Знайшов час для нападу сценофобії!
— Його бідолашна Величність, — пробурмотіла Кет собі під ніс.
Фламінго поряд із нею кілька раз покрутив дзьобом і протяжно пробелькотів:
— У тебе плаття красіве, розове.
Кет кволо всміхнулася до нього й обсмикнула оздоблену мереживом ситцеву сукню такого самого блідо-рожевого кольору, як і пір’я птаха.
Ну й дурні ці фламінго.
Нарешті із четвертої спроби Король вгатив їжакові по задку, і той полетів через поле, ледве не зачепивши за ногу Шістку треф, але під його вигнуту спину не вкотився.
Король незадоволено тупцював на траві, стиснувши кулаки:
— Нікчема!
Кет, досі стоячи осторонь, подумала, що це добрий знак, і вона втілить свій задум. Один із треф-охоронців заснув, але стояв, зігнувшись, і вона підозрювала, що в нього буде легко влучити, якщо дістатися до нього раніше, ніж той розігнеться і впаде на траву.
Вона обернулася до їжака й підморгнула йому.
— Ну що, спробуємо?
— Змовляєтеся з обладунками, я бачу, — несподівано сказав Джест. Вона обернулась і помітила, що Блазень стоїть, прихилившись до садової скульптури й перекинувши свого фламінго через плече. — Я не впевнений, що правила це дозволяють, леді Пінкертон.
Вона розправила спідницю. У кишені захрумтіли загорнуті в папір макарони.
— Ви не любите програвати, пане Блазню?
Джест нахилив голову вбік.
— Хіба я програю?, леді Пінкертон?
Кет знизала плечима й оглянула галявину.
— Я навіть не знаю, чи ви взагалі ще граєте. Де ваш їжак?
— Он там. — Тримаючи фламінго за ноги, він вказав у дальній кут поля, де Марґарет марно намагалася влучити своїм їжаком по його.
До них долітав її вереск:
— Клята птице, ти що, не можеш хоч раз як слід прицілитися?
Вона замахнулася, і дзьоб фламінго сковзнув по їжакові, підкотивши його на кілька дюймів ближче до їжака Джеста.
— Мабуть, ви все-таки виграє?те, — задумливо сказала Кет.
— Бачу, не всі обладунки використані у грі. Ви не збираєтеся долучитися до нас?
— Я чекаю, коли поле буде пустим. Не хочу схибити. — Кетрін почухала їжачка під м’яким ворсистим підборіддям.
— Тоді залишаю вас наодинці з вашими задумами.
Вона була трохи розчарована, коли Джест попрямував назад на поле.
Марґарет дісталася до наступних ворітець, лишивши відкритим шлях для їжака Джеста. Він не став гаяти час, струснув фламінго, виставив їжака в лінію з ворітцями, замахнувся птахом і з глухим звуком ударив по їжакові, влучно запустивши його під двома зігнутими у ворітця трефами.
Він помітно хизувався, коли повернувся й знову став поряд із Кетрін, залишивши їжака там, де той приземлився.
— Гарний удар, — сказала вона.