— Зізнаюся, я не з тих джентльменів, хто легковажно дозволяє дамі виграти.
Вона так гучно й дзвінко розсміялася, що сполохала їжака, і одна з його голок штрикнула її за вухом. Дівчина відсахнулася.
— Спогад про шнурки від корсета змушує мене сумніватися, чи ви взагалі джентльмен, пане Блазню.
Він схопився за груди, вдаючи, що поранений.
— Якщо вже судилося мені бути гульвісою, то принаймні чесним. А от ви, леді Пінкертон, не були цілком відверті.
— Що ви хочете сказати?
— Ви переконали мене, що й гадки не мали, що Король у вас закоханий.
Вона спалахнула й підступила ближче, знизивши голос.
— Він не закоханий у мене.
Блазень підвів брову.
— Може, я й маю вигляд дурня, але запевняю, що я не дурень.
— Він, певно, хоче зі мною одружитися, або думає, що хоче, але це не те саме, що бути закоханим.
У нього змінився вираз обличчя.
— Згоден. Однак якщо не помічаєте, що подобаєтеся йому більше, ніж це потрібно для шлюбу з розрахунку, то ви так само неуважні, як і леді Мірл.
— Дивіться! — перервала його Кет. — Джек щойно вибив королівського їжака за межі поля. Час й мені долучитися до гри.
— Ви ухиляєтеся від відповіді.
— Ні, я граю в крокет.
Вона схопила свого смердючого фламінго й рушила на майданчик.
— Леді Пінкертон?
Вона завмерла й озирнулася через плече.
Джест дивився лагідно, але не всміхався.
— Я гадаю, ви йому справді небайдужі, принаймні наскільки це можливо в його випадку. Не треба бути надмірно скромною. Чимало присутніх тут дам були б у захваті, якби наш високошанований суверен поклав на них око.
Вона зіщулила очі.
— І ви ще дошкуляли мені тим, що буцімто граюся у сваху!
Вона відчувала, що все її тіло задерев’яніло, коли виходила на поле. Вона бачила, що троє треф, які зображали ворітця, покинули свій пост і роблять ставки на узбіччі галявини, але сподівалася, що вони повернуться, коли будуть їй потрібні. Король досі ганявся за своїм їжаком. Марґарет і Джек майже зрівнялися, а Джест, як і дотепер, був попереду. Стоячи на старті, вона помітила, що він теж повертається на поле, однак рухається вже не так пружно й самовпевнено.
Кетрін здула локон з обличчя. Вона була незадоволена власною поведінкою в останні дні. Усі ці сни, фантазії, запаморочення — і через що? Через хлопця, з яким ледве знайома, з яким майже не говорила і який, тепер це зрозуміло, зовсім не витрачав стільки часу на думки про неї. Який зовсім не був проти, щоб вона одружилася з Королем!
Він мав рацію. Може, він і носить вбрання дурня, але, здається, насправді цей титул належить їй.
Кет помітила, що до неї наближається Джек, стиснувши шию фламінго у величезному кулаку. Він дивився похмуро, і Кет насторожено завмерла, перш ніж Валет підійшов до неї.
— Ти ще й не починала! — заявив Джек. — Що ти робила весь цей час? З Блазнем балакала? Ти граєш чи ні?
— Не твоя справа, з ким мені розмовляти, — відказала вона. — І я саме збиралася зробити перший хід. Так що відійди-но вбік…
Джек сердито пирхнув, відвернувся й подивився на Блазня здоровим оком. Джест, однак, не звертав на них жодної уваги.
— Ти що, справді вважаєш, що він потішний, чи що?
Кет закотила очі.
— Як тобі сказати, Джеку. Він блазень.
— Я вважаю, що він має кумедний вигляд. — Джек знову повернувся до неї. — І ви також, леді Пінкертон!
Вона роздратовано махнула вільною рукою.
— Дякую, що все пояснив. А тепер посунься, будь ласка, щоб я могла зробити свій хід.
Його обличчя почервоніло, але він не поворухнувся.
— Ти принесла якісь солодощі?
Кет згадала про макарони в кишені, але похитала головою.
— Цього разу ні.
Якусь мить здавалося, що Валет вагається, залишитися йому чи піти, а до того ж ніби хоче щось сказати, але не може придумати, що саме.
Нарешті він показав їй язик і швидко пішов геть через поле.
Кет опустила плечі. Вона почувалася знесиленою, усередині кров закипала від роздратування на Джеста та Короля, а тепер і на Джека. Вона була рада зосередитися на грі.
Дівчина взяла їжака в руку.
— Отже, почнімо, — сказала вона, саджаючи його перед першими ворітцями — Дев’яткою треф. Їжак скрутився в клубок.
Кет підняла фламінго обличчям до себе, намагаючись не вдихати надто глибоко.
— Пропоную угоду. Ти допомагаєш мені виграти, а я, коли наступного разу прийду в палац, принесу тобі кокосові тістечка з креветками.
— Люблю креветки, — сказав фламінго.
— Я це відчуваю.
Зморщивши ніс, Кет перевернула фламінго вниз головою й узяла за ноги. Виставила його голову в одну лінію з їжаком. Прицілилася. Замахнулася.