Їжак проскочив через перші два ворітця, плавно перекотився направо через один із горбиків, ковзнув повз їжака Короля, що знайшовся саме тут і тепер, скотився назад вліво попід ще двома ворітцями і в кінці раптом зупинився на повній швидкості. Він перевернувся на живіт, усміхаючись до Кетрін.
Вона схвально кивнула йому, почуваючись уже краще.
— Браво, леді Пінкертон! — сказав Король.
Глядачі, що оточили поле, теж почали аплодувати, збагнувши, що це сподобається Королю.
— Головне не те, хто виграє або програє! — заверещала Марґарет. — Головне в тому, як залишитися собою!
— Чудово сказано, леді Марґарет! — вигукнув Герцог, що стояв осторонь решти глядачів.
— А вас ніхто не питав! — заволала вона у відповідь.
Не звертаючи на них увагу, Кетрін зробила другий хід, випередивши Джеста на полі.
— Чудовий удар, — сказав він, повторивши її останні слова, коли проходив повз неї.
Кет задоволено усміхнулася.
— Справді? Дякую.
— Побажайте мені удачі в наступному раунді, — попросив він. — Вона мені буде потрібна, якщо хочу виграти.
Кетрін глянула через плече.
— Нічого такого не робитиму.
Він позадкував до свого їжака.
— Ви сильна супротивниця.
Кет широко розплющила очі, коли він ледь не зачепив підборами одного з їжаків, здається, Джекового, але, навіть задкуючи, легко перестрибнув через нього. Блазень засміявся її здивуванню й відвернувся.
Кет похитала головою й крикнула:
— Бажаю вам, щоб ваш їжак упав у передчасну сплячку!
— Тим легше буде по ньому влучити, — закричав Джест у відповідь.
Погляд Кетрін зупинився на низенькій присадкуватій фігурі, що бігла до неї. Обличчя Короля розпашілося від збудження, чоло блищало від поту.
— Леді Пінкертон! — сказав він, витираючи лоба кінцем плаща.
Вона зібралася запропонувати йому носовичок, але вирішила натомість удати, що він не спітнів.
— Ви бачили?
— М-м-м, що саме?..
— Мій їжак проскочив — вжжух! — через три ворітця, — він показав рукою, як він крутився і скакав. — Це було грандіозно! Правда?
Кет поборола бажання погладити його по голівці й дати цукерочку за хорошу поведінку.
— Ви були неперевершені, Ваша Величносте.
Весь сяючи, Король розвернувся, щоб подивитися, як робить свій хід Джест. Кет втупилася в їжака Джеста, бажаючи йому схибити.
— А про що ви розмовляли з Джестом? — запитав Король.
— А. Ну… про вас, Ваша Величносте. Про вашу феноменальну…
Почувся глухий звук: Джест вдарив по своєму їжаку, і той покотився по просторій пустій галявині… пустій принаймні доти, доки три відсутні трефи не кинулися назад і швиденько не зігнулися в дуги саме вчасно, щоб їжак прокотився під ними.
— …гру в крокет, — закінчила Кет, сяючи усмішкою.
Король зітхнув із розчарованим виглядом.
— Що ж, схоже, мене перевершено.
Трьома змахами поспіль Джест загнав їжака в кінець поля. Ще один більш-менш пристойно зіграний раунд, і він переможе.
Блазень неквапливо попрямував до свого їжака, гойдаючи фламінго, як маятником.
— Молодець, Джесте, — вигукнув Король.
— Дуже дякую, Ваша Величносте.
Зціпивши зуби, Кет потягнула фламінго до свого їжака, усім тілом відчуваючи вперту рішучість. Ніколи не вважала вона себе азартною людиною, але це було… це було щось зовсім інше.
Це було щось дуже особисте.
Усього одна зустріч, і Джест заполонив її сни й заволодів думками наяву. Вона навіть впустила його у свої мрії про пекарню, хоч нікому в цьому не зізналася б, особливо тепер, коли знала, що Джест не проти, щоб вона одружилася з Королем.
Він був лише зухвалий нікчема, а вона дедалі глибше занурювалася у прірву з кожною його безсоромною усмішкою. Ну й кумедний вигляд вона, мабуть, має в його очах.
Та як він сміє?
Вона стала на своє місце поряд з їжаком й оглянула поле, їжак і фламінго чекали на неї, поки вона переводила погляд із зігнутих в арки карт, — кілька з них розігнулися, упали від втоми й тепер лежали навзнак на траві, — на останні головні ворітця — кінцеву ціль. Поки розглядала їжаків-суперників, що безладно розбіглися по полю, а гравці ганялися за ними або лаяли неслухняних фламінго.
Поки дивилася на Джеста, що прогулювався у траві.
Вона зіщулила очі й стала в стійку, опустивши голову фламінго до землі. Їжак згорнувся в клубок.
— Якщо підведеш мене, — прошепотіла вона до фламінго, — обмотаю твою шию навколо стовбура дерева, зав’яжу в гарний рожевий бантик і залишу там, поки тебе не знайде хтось із садівників.