— Я… даю сердечну згоду на ваші зустрічі, але, звісно, останнє слово за моєю донькою. Кетрін? Що скажеш?
У кімнаті запала тиша.
Король був переляканий, але сповнений надії.
Мати зблідла від хвилювання.
Батько із цікавістю чекав, що буде далі.
Мері Енн прочинила двері, щоб нічого не пропустити.
Білий Кролик із тугою і жадобою розглядав дорогу вазу.
І Джест. Незворушний. Разом з усіма чекає, що вона скаже.
— Я… мені дуже приємно, Ваша Величносте.
— Звісно, тобі приємно, дитино. — Цього разу мати копнула вже її. — Але не змушуй Його Величність чекати на відповідь. Що ти скажеш на таку ласкаву й щедру пропозицію?
Зустрічатися. Без жодних зобов’язань. Без жодних умов. Поки що.
І може, вона матиме час переконати Короля, що він насправді зовсім не хоче з нею одружуватися.
Так чи інакше, вибору в неї не було, принаймні справжнього, але тепер це не здавалося аж таким жахливим.
— Дякую, Ваша Величносте, — сказала вона, заздалегідь знесилена тим, що чекає попереду. — Для мене честь офіційно зустрічатися з вами.
РОЗДІЛ 16
КЕТРІН УСЯ ТРЕМТІЛА, коли повернулася до своєї кімнати, а голова в неї йшла обертом від візиту Короля. Мері Енн уже кілька годин як розпалила камін, і кімната була повна приємного тепла, але Кет це не тішило. Вона, стогнучи, опустилася на стілець перед трюмо.
Отже, вона тепер офіційно зустрічається з Королем. Або радше Король зустрічається з нею.
І скоро про це знатиме все королівство.
Вона здригнулася від стуку, але це була лише Мері Енн, яка зачинила двері й відразу до них припала.
— Кет!
Перш ніж Мері Енн встигла ще щось сказати, Кетрін жестом зупинила її.
— Якщо посмієш мене привітати, більше ніколи з тобою не розмовлятиму.
Мері Енн завагалася. Кет бачила, як перемішуються і міняються місцями думки в її голові.
— Ти…не рада?
— Так, я не рада. Пам’ятаєш, я вже казала, що не хочу йти за нього, не хочу бути королевою? Це правда.
Мері Енн розчаровано поникла.
— От тільки не треба так дивитися. Це велика честь. Знаю, чула.
— Може, ти ще передумаєш, поки ви зустрічатиметеся?
— Сподіваюся, що він сам передумає. — Кетрін потерла скроні. — Уявлення не маю, що робити, якщо він справді посватається. Коли він посватається.
— О, Кет… — Мері Енн перетнула кімнату й пригорнула її до себе однією рукою. — Усе буде добре. Ви ще не одружені. Ти ще можеш сказати «ні».
— Справді? А що потім? Тиранія й розчарування матері до кінця життя?
— Це твоє життя, не її.
Кетрін зітхнула.
— Не знаю, як сталося, що я дозволила цьому зайти так далеко. Я хотіла відмовити йому, але мама й тато були поруч, і вони так чекали, а Король був такий розгублений, що я просто… я не знала, що робити. А тепер усе ще більш заплуталося, ніж досі.
— Так, але поки що не сталося нічого такого, чого не можна виправити. — Мері Енн погладила її по голові. — Принести тобі чаю, щоб заспокоїти нерви? Або… може, хлібного пудингу?
У Кет полегшало на серці.
— Принеси, будь ласка. Але спершу допоможи мені розпустити волосся. Бо таке відчуття, що ці шпильки вже тиждень як сидять у голові.
Вона повернулася до Мері Енн, щоб та почала витягати шпильки, і її погляд упав на ромбоподібне сплетіння вікна. За склом на підвіконні лежала біла троянда.
У неї перехопило дихання.
Мері Енн і далі говорила, але Кет не чула ні слова. Волосся каскадами падало їй на плечі.
Кетрін відвела очі від квітки, але серце почало калатати.
— Ти гадаєш, що я поводжуся нерозумно? — запитала вона. — З Королем?
— Ми не можемо вибирати, до кого мати почуття, — сказала Мері Енн.
Вона склала шпильки на трюмо й почала стелити постіль, намагаючись не зачепитися за колючі гілки троянди, які ще й досі обвивали стійки ліжка. Мати Кет вирішила залишити їх на якийсь час, сподіваючись, що це перешкодить новим рослинам виростати в її снах.
— Хай там як, а я вважаю, що Король… дуже мила людина. І його почуття до тебе більш ніж очевидне.
Кет спостерігала за роботою Мері Енн, хоча не дивитися в бік вікна було справжньою мукою. Вона й так уже думала, що троянда їй примарилася, але все-таки не наважувалася глянути ще раз, бо боялася, що Мері Енн теж її помітить.
Як дивно все-таки, що вона так прагне тримати це в секреті. Вона ніколи в житті нічого не приховувала від Мері Енн. Але троянда була як щось сказане пошепки, як погляд, кинутий потайки в переповненій кімнаті. Щось дуже дороге, чим не можна ділитися. Щось таке, що практична Мері Енн навряд зрозуміє.