Вона простягнула руку до стулки, щоб закрити вікно.
— Зачекайте!
Джест зіскочив із гілки, на якій сидів, перестрибнув через кілька гілок і опинився на відстані витягнутої руки від неї. Здавалося, для нього це так само просто, як ходити по рівній землі.
— Чи є у вас хтось інший?
Вона відповіла не відразу.
— Перепрошую?
— Ви закохані в когось іншого?
Вона завмерла, ошелешена.
— Чому ви мене про це питаєте?
— Я подумав, що, може, саме тому ви так налаштовані проти Короля. Я подумав, а що як ви вже віддали комусь своє серце, але, може… може, це хтось, кого навряд схвалять ваші батьки.
Вона замотала головою.
— Ні, у мене немає нікого іншого.
— Ви впевнені?
Вона з подивом відчула досаду, як укол.
— Якби я віддала комусь своє серце, то авжеж би знала про це.
У нього опустилися плечі, хоча руками він досі тримався за гілку над головою. Здавалося, що він відчув полегкість, але водночас трохи розгубився.
— Ясна річ, знали б.
— Зрозумійте мене правильно, — сказала Кетрін. — Мені подобається Король. Просто…
— Ви не мусите нічого мені пояснювати, леді Пінкертон. Визнаю, мені теж подобається Король, хоча я знаю його зовсім недовго. А втім, гадаю, що розумію вас.
Це були великодушні слова, бо Кетрін почувалася цілковитою зрадницею через брак почуття до Короля.
— І ви мені також подобаєтеся, здається.
Вона розсміялася несподіваному компліменту. Або тому, що вона вважала за комплімент. Ці слова були недостатньо романтичні, щоб зійти за освідчення.
— Я?
— Так. Ви не схожі на решту дам і кавалерів. Авжеж будь-яка інша дівчина закричала б і почала кидатися камінням, якби я з’явився у вікні її спальні.
— У мене тут не дуже великий запас каміння.
Раптом їй до горла підступив теплий клубок, вона зрозуміла, що він каже правду. У вікні її спальні стояв хлопець. Уночі. Вони були самі, не зважаючи на його друга Ворона. Кетрін насупилася.
— Хоча якщо натякаєте на мої сумнівні моральні якості, то ви, на жаль, помиляєтеся.
Він широко розплющив очі.
— Я зовсім не… — Блазень замовк і раптом розсміявся. — Запевняю, я просто хотів сказати вам щось хороше.
Кет схрестила руки на грудях.
— У будь-якому разі гадаю, що ваші висновки хибні. Я така сама, як і всі. Я…
Він чекав.
Кет глибоко вдихнула, у неї почала сіпатися щока.
— І що ви взагалі хочете цим сказати? Коли кажете, що я не схожа на решту?
— Це правда. Я зрозумів це тієї самої миті, коли побачив, як кружляєте на балу, піднісши руки, ніби вам байдуже до всього на світі.
Вона кліпнула очима.
— З усіх цих дам і кавалерів ви були єдиною, хто кружляв.
— Ви це бачили?
— У тій сукні вас було складно не помітити.
Вона зморщила ніс.
— Її вибрала моя мати. Вона думала, що це буде бал на честь моїх заручин. Я, чесно кажучи, й гадки не мала.
— Тепер я це розумію.
Джест подивився на неї, зіщулившись, і розтулив рота, але нічого не сказав.
Кетрін затамувала дух.
— Ви не маєте тут бути.
— Не впевнений, що це правда.
Він опустився на гілку, як кіт, готовий до стрибка.
— Леді Пінкертон, ви коли-небудь відвідували справжнє чаювання?
— О, сотні разів.
— Ні, міледі, не таке чаювання, як сьогодні у замку. Я маю на увазі справжнє.
Запитання ставало дедалі яснішим і зрозумілішим, поки Кетрін перебирала в пам’яті всі вечірки, раути, зібрання, які відвідувала протягом років, не в змозі збагнути, про що він.
— Я… Я не знаю, не впевнена.
Він усміхнувся, трохи пустотливо.
— А хотіли б?
РОЗДІЛ 17
КЕТ ЗАСКОЧИЛА до вбиральні під тим приводом, що має поправити зачіску. Серце вистрибувало з грудей, поки вона розчісувала довгі локони й зав’язувала стрічку на потилиці. Вона й сама не знала, що собі думає. Мабуть, зовсім збожеволіла.
Кетрін відігнала від себе сумніви. Зараз уже пізно відмовлятися. Тобто ще можна, але вона знала, що не відмовиться.
Це лише одна ніч. І це буде лише раз. Вона просто хоче щось побачити, пережити, зробити власний вибір.
Кет поплескала себе по щоках, збризнула зап’ястя трояндовою водою і вже знову була біля вікна, поки ще вистачало духу.
Джест сидів на дереві й грався з колодою карт. Ворон чистив собі пір’я. Помітивши її, Джест підхопився й опустив карти в потаємну кишеню.
— Готові? — запитав він, і його обличчя просвітліло, від чого їй стало тепло й солодко на серці.