Вона була задоволена цим пробним тортом і впевнена, що після ще кількох незначних доповнень до рецепта кінцевий результат буде неперевершений. Кетрін не могла дочекатися миті, коли побачить обличчя суддів після того, як вони його спробують. Навіть обличчя самого Короля.
Перевдягатися в парадну сукню було непотрібно, оскільки фестиваль відбувався на піщаному березі моря серед скель, і під кінець вона авжеж змерзне й промокне. Однак господарями свята були її батьки, тому їй довелося надіти корсет і вовняну сукню з пишною спідницею, яку вибрала мати; сукня була смарагдового кольору і з більшим декольте, ніж їй хотілося б. Кетрін постаралася трохи прикрити його мереживним покривалом, яке накинула на плечі й застібнула на шиї бурштиновою брошкою. Подивившись на себе у дзеркало, Кетрін мимоволі згадала Джеста, бо бурштинова брошка була майже такого самого кольору, що і його очі.
Кетрін із батьками приїхала на фестиваль, коли він уже був у самому розпалі. Їхня карета зупинилася на вершині білих скель, з яких відкривався вид на берег, де проходило свято. Пляж був заставлений величезними парусиновими наметами, картатими, смугастими і в ромбах, із прапорцями, що майоріли на вітру. У наметах продавали глиняний посуд і картини, перлові намиста й заводні іграшки, мереживні панчохи й саморобні книжки, чиї сторінки назавжди скрутилися на солоному морському вітру.
З вершини скелі вона бачила, як на березі розспівується квартет китів-білух, чималий натовп чекає початку перегонів морських коників, а гример-восьминіг розмальовує обличчя вісьмом гостям одночасно. А ще тут були намети, які найбільше подобалися Кет: у них продавали їжу. Вона вже чула запахи олії, часнику й диму вогнища, розпаленого з яблучних дров. У животі забурчало. Вона навмисне не стала снідати, бо мріяла насолодитися улюбленими святковими делікатесами: пряним м’ясним пирогом, пеканами, смаженими з корицею, і здобними булочками, що танули в роті й залишали на губах присмак меду з товченими волоськими горіхами.
Сходи, що вели до моря, були вельми ненадійні, тим паче, що Кетрін увесь час вдивлялася в натовп, замість того щоб бути обережною під час спуску. Її очі швидко пробігали повз омарів, крабів, морських зірок, моржів, пташок додо, фламінго, жаб, саламандр і голубів. Вона дивилася лише на людей. Вона шукала у юрбі чорну туніку й крислатий блазенський капелюх. Вона прислухалася, чи не доноситься з берега ні на що не схожий передзвін маленьких дзвіночків. Вона очікувала, що подивитися на виступ Блазня збереться юрба, зачарована й вражена захопливим видовищем.
Кет уже спустилася на піщаний берег, проте Джеста ніде не було. Власне, не видно було й Короля. Певне, вони прибудуть разом.
Маркіз і Маркіза пішли вітати високородних гостей, а Кет лишилася біля наметів. Передусім вона купила собі м’ясний пиріг, сподіваючись трохи вгамувати нерви. Це вдалося: щойно вона надломила крихку скоринку і вдихнула духмяну пару, як відразу відчула себе спокійніше. Це був ейфорійний спокій, від якого текла слинка.
День на березі видався прохолодний і сірий, вітер тріпав її накидку, але всі присутні мешканці Королівства здавалися веселими й щасливими. Напередодні Маркіза страшенно нервувалася. Після того як Кетрін розповіла Чеширу, що знайшла конячку з капелюха Лева, звістка про це поширилася дуже швидко, тож на пошуки слідів Лева й Жербельковта відрядили загін, який прочесав околиці ферми, але нічого не знайшов. Висловлювали припущення, що Жербельковт ховається в Лісі Безвиході, а поні впав на землю, коли чудовисько з Левом у пазурах пролітало над гарбузовими грядками.
Розповіді про Жербельковта поновилися з новою силою, тож Маркіза хвилювалася, що народ замкнеться в домівках замість піти на фестиваль, але її страхи виявилися марними. Юрба шуміла й вирувала. Кетрін усміхалася знайомим обличчям у натовпі, але думки її були далеко, її очі шукали того єдиного, кого вона хотіла побачити.
Її не зацікавила жодна прикраса або забавка, хоч у гаманці в неї було повно монет, які їй видав уранці батько. Навіть крамничка зі спеціями, повна екзотичних ароматів і рідкісних прянощів, не викликала такого захоплення, як зазвичай.
Щоб відвернути увагу, Кетрін попрямувала до найбільшого намету, де мав бути конкурс. Мері Енн принесла торт ще вчора, коли приходила сюди разом із рештою слуг для останніх приготувань, і Кетрін із вечора не бачила свого витвору.