Не те щоб Кет збиралася її про це розпитувати.
— Гм… точно, — погодилася вона, пильно вдивляючись у юрбу гостей і шукаючи привід покинути Марґарет, поки та не набрала обертів. Від неї буде складно втекти, якщо Марґарет по-справжньому розійдеться.
Неподалік, біля льодяної скульптури, що зображала серце, пили наливку пан Сорока з дружиною, але Кетрін не зважувалася звернутися до них: може, це була лише уява, але її прикраси мали дивну властивість зникати, коли поряд було подружжя Сорок.
Батько Кет тим часом розважав придворних — бубнових панів Четвірку, Сімку й Вісімку. Коли Кет їх помітила, батько саме закінчував розповідати якийсь анекдот, а пан Четвірко впав навзнак й істерично реготав, дриґаючи ногами в повітрі. За мить стало зрозуміло, що сам підвестися він не зможе, і на допомогу йому, досі хихикаючи, поспішив пан Вісімко.
Кетрін зітхнула: їй ще не вдавалося вправно долучитися до спільних веселощів, коли анекдот уже наполовину розказаний.
Нарешті, серед гостей був шляхетний пан Піґмаліон Кабан, Герцог Тусканський. Кет завжди вважала його неприязним і холодним, та ще й жахливим співрозмовником. Коли їхні очі зустрілися, вона з подивом побачила, що він дивиться на них із Марґарет.
Вона не була певна, хто з них першим відвів погляд.
— Ви когось шукаєте, леді Кетрін? — Марґарет обережно підсунулася ближче — так близько, що Кет стало ніяково, — і поклала підборіддя їй на плече, стежачи за поглядом.
— Ні, ні, я лише…спостерігала.
— За ким?
— Що вам сказати… Гарний жилет на Герцогові сьогодні, як гадаєте? — запитала вона, намагаючись ввічливо відсунутися якомога далі від підборіддя Марґарет.
Марґарет гидливо скривилася:
— Кому цікавий його жилет? Коли дивлюся на нього, то бачу лише, як він перед усіма задирає носа, ніби бути Герцогом Тусканським — це якесь величезне досягнення.
Кет похитала головою:
— Гадаю, у нього ніс від природи задертий.
Кетрін притиснула палець до власного носа і зсунула його вгору, перевіряючи, як воно, і не відчула себе ані обраною, ані привілейованою…
Марґарет жахнулася:
— Як не соромно, Кетрін! Не можна так насміхатися з інших! Принаймні не привселюдно.
— Та я не хотіла нікого образити. Це просто така гримаса, от і все. У нього, мабуть, прекрасний нюх. Цікаво, чи вміє він із таким носом знаходити трюфелі під землею.
Сильний удар по плечу врятував Кет від дальших виправдань. Вона обернулася й побачила перед собою випнуті колесом широкі груди в чорній блузі. Її погляд піднявся вище до насупленого обличчя з пов’язкою на оці й зі скуйовдженим волоссям, що вибивалося з-під білого берета.
Це був Джек, Чирвовий Валет, якого посвятили в лицарі із жалю після того, як він втратив око під час гри в шаради.
Настрій в неї геть зіпсувався. Бал починався просто жахливо.
— Добрий день, Джеку.
— Леді Пінкертон, — промовив він, розтягуючи слова. З його рота тхнуло глінтвейном.
Він перевів погляд на Марґарет:
— Леді Мірл.
Марґарет схрестила руки на грудях:
— Переривати чужу розмову — неприйнятна неввічливість, Джеку.
— Я підійшов, щоб повідомити леді Пінкертон, що це чорно-білий бал.
Кет опустила очі й спробувала удати, що їй ніяково, хоча з кожним наступним нагадуванням вона щораз менше конфузилась і дедалі більше дратувалася.
— Схоже, сталося якесь непорозуміння.
— Ви маєте безглуздий вигляд.
Кетрін наїжачилася:
— Не бачу підстав для грубощів.
Джек пирхнув і знову оглянув її сукню:
— Ви й на половину не така гарна, як думаєте, леді Пінкертон. Навіть і не на чверть, і я бачу це своїм одним оком.
— Запевняю вас, що я й не…
— І всі так само вважають, просто не кажуть це вам в очі, як я. Але я вас не боюся, анітрохи.
— Я ніколи й не казала…
— Ви мені навіть не дуже й подобаєтеся.
Кетрін стиснула губи й глибоко вдихнула: вона має набратися терпіння.
— Так, здається, ти мені вже це казав, коли ми бачилися востаннє, Джеку. І передостаннього разу теж. І до того.
Ти весь час нагадуєш мені, як я тобі не подобаюся, відколи нам було шість років і ми наряджали травневе дерево, якщо правильно пам’ятаю.
— Так. Усе правильно. Тому що це правда. — У Джека почервоніли щоки. — А ще ти пахнеш, як стокротка. Як ота бридка, що смердить і має назву ромен.