Кет підскочила й обернулася, але Джест уже відступив. Він зосереджено натягав на руки чорні рукавички, ніби не помічаючи її.
— Добрий день, леді Пінкертон, — сказав він підкреслено невимушено.
Джест був у звичному вбранні, а на щоці під насурмленими очима виднілося намальоване чорне серце, як сльоза. Якби не ледь помітний рум’янець на обличчі, вона подумала б, що дотик лише примарився, але Кет знала, що це не так. По всій її руці ще досі бігали мурашки.
— Добрий день, пане Блазню, — сказала Кетрін, і в неї раптом перехопило дух.
Куточки його вуст здригнулися, він зустрівся з нею поглядом, а потім перевів очі на капелюх-макарон.
— Я так розумію, що ви вже зустрічалися з Кепом сьогодні.
Вона простягнула руку і ще раз помацала капелюх. Кетрін дедалі більше подобалося, який він легкий і м’який і як прилягає їй до голови.
— Він дуже кмітливий.
— Йому, безумовно, подобається так вважати.
Джест раптом ковтнув повітря, і вона помітила тривогу в його очах, поки блазень досі дивився на капелюх.
— Кеп сказав вам, що він робить?
— Капелюх? Я не певна, що він має щось робити.
Кетрін схилила голову набік, але капелюх щільно прилягав до її голови й не зсунувся з місця.
— Хіба що навчите мене фокуса з Білим Кроликом…
Він похитав головою, але ледве помітно.
— Усі витвори Кепа незвичайні. А ви…
Він вагався.
Кет підвела брови й дивилася, як рухається адамове яблуко на його шиї.
— Сьогодні ви здаєтеся такою…
Вона склала руки на спідниці перед собою й терпляче чекала. Бачила, що він намагається стриматися, щоб не сказати зайвого. Нарешті Джест промовив:
— Просто на вас приємно дивитися, от і все, леді Пінкертон.
Він кивнув головою кудись убік через плече Кет, виказуючи розчарування на обличчі.
— І немає сумніву, що ваш кавалер також це скаже.
— Мій ка… а, ну так.
Кет спочатку почула Короля, який голосно заливався сміхом, перекриваючи гомін юрби, і до неї повернулося відчуття тривоги. Дівчина обернулася й побачила, що Король Чирвових Сердець, підстрибуючи, прямує через піщаний пляж.
У неї швидше закалатало серце. Вона не бачила Короля, відколи він запропонував офіційно зустрічатися. Їй хотілося розвернутися і втекти, але Король уже помітив її, заметушився й поспішно видерся на сцену.
— Доброго дня найпрекраснішій, найприємнішій і най… най…
— Найприблизнішій? — підказав Джест.
— Найприблизнішій дамі країни!
Король на мить замовк, не зовсім упевнений, чи цілком доречний такий опис.
Кет холодно подивилася на Блазня. Він усміхнувся.
Король швидко подолав усі сумніви.
— Мушу зазначити, що на вас сьогодні дуже гарний капелюшок, леді Пінкертон. Власне, вас просто хочеться з’їсти, моя солоденька!
Його обличчя сяяло грайливим рум’янцем, і в Кетрін в голові знову закрутилися всі бридкі віршовані рядки, які він надіслав за останній тиждень.
Вона зробила реверанс і спробувала відчути задоволення.
— Ви надто добрі, Ваша Величносте. Вам подобається фестиваль?
— Дуже!
Він пританцьовував на місці, а обличчя його було сповнене радісного передчуття.
— Тут дуже, дуже весело. Гадаю, це саме те, що зараз потрібно королівству.
Кетрін трохи нахилила голову.
— Гаразд, коли можна хоч трохи розважитися в такі скрутні часи. Авжеж ви чули, що напади Жербельковта не припиняються.
Вона затремтіла, згадавши про іграшкового поні на гарбузових грядках.
— А його остання жертва, хоробрий Лев…
Король здійняв руки й позадкував від Кетрін, ніби це вона була якимось чудовиськом.
— Будь ласка, благаю, не будемо про це. У мене сверблячка починається щоразу, коли згадую цю жахливу істоту.
Король відігнув комір плаща й показав висип, який щойно з’явився на його шиї.
Кет насупилася.
— Але ж ви вдаєтеся до якихось дій, правда? Може, варто було б найняти лицаря або іншого переможця чудовиськ. У старих розповідях завжди знаходився сміливець, готовий убити Жербельковта, і, судячи з балад, про це написаних, йому це зазвичай добре вдавалося. Тобто для Жербельковта не добре, але якщо взяти до уваги…
— Дивіться, дивіться! — Заплескав у долоні Король. — Зараз почнеться омарова кадриль! Від самого ранку на неї чекаю!
Кет помовчала.
— Так, підозрюю, що ось-ось почнеться.
Король обливався потом і уникав дивитися їй в очі. Кет зрозуміла, що йому соромно, але це лише дратувало її. Дурний чи розумний, він був Король Чирвових Сердець. Він мав робити щось, щоб знешкодити Жербельковта, хіба ні?