Дівчина зітхнула.
— Ви дивитиметеся, як танцюють кадриль, чи не так, Ваша Величносте?
— Я не хотів би її пропустити, — сказав він, щасливий, що Кетрін більше не намагається говорити з ним про напади чудовиська, тож тепер можна дивитися на неї. Його очі блищали.
Вона позаздрила страусам, бо теж залюбки сховала б голову в пісок.
Вона мовчала, і на обличчі Короля з’явився майже благальний вираз.
— А ви вже… вибрали партнера? Для кадрилі?
Її охопило відчуття провини. Воно було важке, як наскрізь просякнута морською водою сукня. Кетрін увесь час стежила за Джестом краєм ока, спокуса запросити його до танцю була така сильна, як свіже ванільне морозиво в спекотний день, але вона із зусиллям відвернулася.
— Ще ні, Ваша Величносте.
Його очі знову просіяли.
На мить — лише на одну мить — Кетрін уявила, як підходить до Джеста й простягає йому руку, запрошуючи зробити їй честь і станцювати омарову кадриль.
Вона уявила збентежені обличчя батьків, здивований гомін юрби, упевнені руки Джеста на своїй талії і прикусила язика, щоб не розреготатися вголос.
— Ваша Величносте! Яке неймовірне задоволення бачити вас тут!
Її видіння вмить розсипалося на друзки: між нею та Королем втиснулася її мати.
Кет відсахнулася.
— Добрий день, леді Пінкертон!
Вони обмінялися обов’язковими вітаннями, причому мати опустилася в значно глибшому реверансі, ніж Кет. Кетрін уважно вивчала власні ноги, знаючи, що підвести очі — це все одно, що подивитися на Джеста, він вабив її до себе дедалі сильніше.
— Моя люба Кетрін, ми готові починати танці.
Вона пильно подивилася на збуджене, сповнене нетерпіння обличчя матері.
— Ти вже вибрала собі партнера, люба донечко?
Кет похитала головою.
— Ні, мамо. Ще ні.
— Що ж. — Мати пронизливо глянула на неї. — Тоді вибираймо швидше, правда? Навіщо змушувати всіх чекати?
Маркіза склала зціплені руки на поясі, а Кет глибше засунула стиснуті кулаки у кишені важкої вовняної спідниці. Мати пильно й безцеремонно дивилася на неї.
Кетрін вдихнула й зустріла погляд Короля. Він дивився на неї з такою надією, що дівчині стало майже боляче, і вона перевела погляд на Джеста.
На Джеста. Придворного блазня. Який, здається, сміється з неї.
Ну… не буквально, але він стиснув тремтячі уста, вочевидь ледве стримуючи сміх.
У неї здавило груди від обурення. Джест знав, що Король страшенно хоче, щоб вона його запросила. Знав, що Маркіза страшенно хоче, щоб Кет запросила Короля. А ще він знав, що Кет так само страшенно цього не хоче.
Їй знову здалося, що Блазня забавляє її відверта розгубленість.
Кет задерла підборіддя й обернулася до Короля, але відразу опустила голову, щоб піймати його погляд.
— Ваша Величносте, — сказала вона, — ви зробите мені велику честь, якщо будете моїм партнером в омаровій кадрилі.
Король зойкнув.
— Так, так, я буду дуже радий, леді Кетрін. Мушу сказати, я дуже люблю кадриль!
Вона відчула полегкість від свого рішення, хай яке воно було, і взяла Короля під руку.
Не встигла зійти з помосту, як Джест витягнув до неї шию й прошепотів на вухо:
— У нього добрі наміри, леді Пінкертон.
Вона дивилася на нього досить довго, щоб помітити, що Джест більше не був ані веселий, ані самовпевнений. Цієї миті він здавався вразливим, навіть розчарованим, хоч і намагався всміхатися. Намагався підбадьорити її.
— Приємної кадрилі, — сказав він, злегка вклонившись і піднявши капелюха.
У неї всередині все обірвалося.
Вона знову вибрала Короля. Це її вибір. Може, вона не відразу зрозуміла, але це так.
Цього не можна змінити, але…
— А я не танцюватиму омарову кадриль, — прошепотіла вона у відповідь. — Буду в таємній морській печері. Пам’ятаєш?
Його очі проясніли, але Кет відвернулася, не встигнувши переконатися, що він не забув про свою обіцянку. Про слова, які він прошепотів, стоячи в її кімнаті після тієї неможливої ночі.
Вона танцюватиме омарову кадриль. Він жонглюватиме мушлями. І весь час вони уявлятимуть, що ховаються в таємній морській печері, не цікавлячись ніким, крім них самих.
Вона була впевнена, що весь світ зараз помітить пристрасний вираз на її обличчі, але світ зосередився на її руці у вигині королівського ліктя.
Вони порівнялися з морськими створіннями, що вишикувалися у два ряди, кожне в парі з омаром. Король був надто збуджений і не помічав, яка Кетрін розсіяна й неуважна.
Що сталося б, якби замість Короля вона запросила до танцю Джеста?