— Авжеж вони хочуть, щоб я була щаслива. Просто вони думають, що я буду щаслива з Королем, а я знаю, що вони помиляються. І ніколи не зможу бути з ним щаслива. Саме тому…
Кет випростала плечі.
— …коли він попросить моєї руки, я… я відмовлю. Повір мені.
Він довго, дуже довго дивився на неї, а потім сказав:
— Я вірю, що ти в це віриш.
Кет насупилася. Не таку відповідь вона хотіла б почути, але розуміла його. Досі вона майже нічого не зробила, щоб відмовити Королю в його домаганнях.
— Я знаю, коли подарунки й вірші від тебе, а не від нього.
Він криво всміхнувся.
— Сподіваюся, що це так.
Кет відвела очі.
— Джесте…
— Леді Пінкертон.
Вона схвильовано мовчала, не в змозі знайти слова, які хотіла сказати. Не певна, що має відвагу взагалі щось сказати, прикусила губу.
Він підступив ближче.
— Я розумію, як багато Король може запропонувати тобі і як мало проти нього маю я. Зрозумію, якщо погодишся на шлюб із ним.
— Джесте…
— Справді. Він найкращий кандидат у всьому.
— Та не в усьому.
— Будь ласка, не давай мені марної надії.
Його голос урвався, і Кет знову подивилася йому в очі. Серце шалено калатало.
— Я не можу змагатися з королем і не буду змагатися з людиною, яка дала мені роботу та місце при дворі, хоч і не мала в цьому потреби. Я не хочу робити твій вибір складнішим, ніж він уже є. Король — добра людина. Гадаю, він зробить усе, щоб бути хорошим чоловіком.
У Кетрін пересохло в роті. У грудях ніби щось зламалося, ніби там усе ось-ось розірветься на шматки.
— Але, — сказав він лагідно й тихо, — якщо ти вирішиш йому відмовити…
Кет кліпнула, щоб розігнати імлу в очах.
— …тоді сподіваюся, що не вчиню нікому образи, якщо…
Джест вагався. Його тіло знову напружилося, обличчя раптом стало розгубленим.
— …відвідаю тебе з візитом. Або… твого батька.
— Мого батька, — прошепотіла вона.
— Гадаєш… чи є бодай якась надія, що він дозволить тобі зустрічатися зі мною? Я лише бідний блазень, але мої наміри чесні та щирі.
У неї стислося серце. Від прихованої надії в його голосі. Від благання в його очах. Від усіх згадок про те, як мати штовхала її в обійми Короля.
— Я не знаю, — сказала вона. — Офіцер — це високий титул у країні Шахів?
Він стиснув губи, обдумуючи запитання.
— Власне, — сказав він, — це титул, рівний із маркізом.
Вона випросталася, здивована його відповіддю.
Подумати тільки, а її батьки авжеж вважають його лише безрідним блазнем!
— Однак, — сказав Джек, напевне, побачивши забагато надії в її обличчі, — ми не в країні Шахів.
— Так, я знаю. Якщо попросиш дозволу зустрічатися зі мною, мої батьки… ну… вони, мабуть…
— Вжахнуться? — припустив він. — Образяться? Здивуються, що хтось на кшталт мене сміє думати, що вони погодяться на такі стосунки між ним і їхньою донькою?
Вона уривчасто вдихнула.
— Так. Усе разом.
Між ними знову запанувало мовчання. Вона боялася дивитися йому в очі, бо якби подивилася, то могла б сказати неправду. Вона могла б сказати йому, що насправді її батьки можуть погодитися на їхні зустрічі. Є надія на те, що вони поставляться до нього прихильно.
Навіть гірше — вона могла сказати, ніби для неї все це не має значення, але вона знала, що насправді має.
Джест зітхнув.
— Я так і думав. Гадаю, мені доведеться знайти інший спосіб зробити неможливе можливим.
Він засміявся вельми непереконливо.
— Я, мабуть, візьму участь у наступному змаганні з поїдання гарбузів, щоб Король посвятив мене в лицарі.
У неї сіпнулася щока.
— Побажаю вам удачі в такій благородній справі, пане Джесте.
— Щиро сподіваюся, що ви справді так думаєте, міледі.
РОЗДІЛ 28
НЕРВИ В КЕТ БУЛИ НАТЯГНУТІ, ЯК струни, поки вона прямувала назад повз ряди тріпотливих наметів. Її вже не цікавили ані ярмаркова їжа, ані гарненькі цяцьки. У її думках панував Джест і те, що сама вона боягузка. Невже вона так боїться засмутити батьків і Короля, що готова поступитися власним щастям заради їхнього задоволення?
— Кет! Ось ти де!
До неї бігла Мері Енн, стиснувши в кулаках чорну спідницю, її волосся вибилося з-під синьо-жовтого капелюшка. — Я тебе всюди шукаю!
— Що трапилося?
Кет озирнулася навколо й уперше помітила, що берег спорожнів.
— Поки що нічого. Однак конкурс уже десять хвилин як почався, і ось-ось прийде черга твого торта, але ти маєш бути присутня, якщо хочеш перемогти!