— Кон…? Ах так! Конкурс!
Мері Енн кинула на неї сердитий погляд.
— Ти що, забула?
— Ні, звісно, просто… я…
Мері Енн схопила її за руку.
— Сподіваюся, що це так. Я весь ранок тільки й думаю про ці двадцять крон, усе уявляю, що ми з ними зробимо, як відкриємо нашу пекарню.
Заспокоївшись, вона широко всміхнулася до Кет і показала на свій капелюшок.
— Я справді вважаю, що є щось особливе в цьому чепчику. А твій теж із Дивовижної Крамниці? Він чарівний.
— Ну так, він…
Кетрін замовкла, простягнувши руку до пухких крисів кумедного макарона. Вона раптом із подивом зрозуміла, що її мати, яка мусила б зробити доньці сцену через такий несмак, нічого не сказала. Навіть, здається, нічого не помітила.
Що там казав Кеп? Щось про втілення харизми в головних уборах, але що це означає?
Вона згадала, як на королівському чаюванні Марґарет Мірл була майже гарненька у своєму трояндовому бутоні. Подумала про те, як раптом почали розквітати мрії Мері Енн. Згадала й кухарський чепець, який зняла зі стіни в капелюшній крамниці, а Кеп зауважив, що він для несподіваних рішень, і за мить їй спало на думку запропонувати макарони як свідчення свого таланту.
Кет усміхнулася, радіючи дивовижному відкриттю.
Кеп торгував особливими, чарівними капелюхами.
Мері Енн втягнула Кет у намет, де були встановлені трибуни. Усі місця були зайняті, ще більше гостей скупчилося позаду. П’ять суддів сиділи на сцені за накритим тканиною столом: Король, Чирвовий Валет, Герцог Тусканський, пан Гусінь і Черепашко — той, кому Кет віддала носовичок. Перед кожним із них лежало по тістечку в блакитній глазурі з малиновими кришталиками цукру, і вони колупали їх виделками. Усі, за винятком Черепашка, на чиїй тарілці лишалися самі блакитні крихти. Більшість цукрових кристаликів прилипла до його випнутої верхньої губи.
Білий Кролик стояв на подіумі збоку від сцени. Щойно всі судді закінчили дегустацію тістечок, він заволав:
— А зараз судді виставлять оцінки дуже ягідним тістечкам, приготованим Товариством Лоз і Квітів!
На помості для учасників стояли три рослини в горщиках і тримали одна одну за листя.
— Ягоди добрі! — крикнув Король.
— Ягоди з’їли! — крикнув Черепашко.
— Можна було б притрусити зверху перцем, — зауважив Герцог, на що Кетрін кинула на Мері Енн недовірливий погляд, а та у відповідь прошепотіла одними губами:
— Перцем?!
Пан Гусінь витяг із рота кальян і пустив хмару диму через стіл. Інші судді ввічливо закашлялись і відсторонилися.
Джек, Валет, кинув виделку поряд із тістечком, скуштувавши лише один шматок.
— Гидота, — пробурчав він.
Квітки закивали одна до одної квітучими голівками, задоволені оцінками суддів. Троє лакеїв знесли їхні вазони з помосту, а інша група придворних винесла наступний десерт — нарізаний квадратними шматками неперевернутий ананасовий торт від леді Марґарет Мірл.
Марґарет зайняла місце на помості для учасників і розправила доволі широкі плечі. У Герцога, що сидів за суддівським столом, шкіра з ніжно-рожевої стала вогненно-червоною. Він спробував усміхнутися до Марґарет, оголивши випнуті ікла.
Марґарет презирливо пхикнула і з гордим виглядом відвернула підборіддя.
Герцог зіщулився.
Намагаючись угамувати тремтіння всередині, Кетрін оглянула юрбу й побачила батьків у передньому ряду. Ті й гадки не мали про її участь у змаганні, і Кетрін не знала, як вони до цього поставляться.
Позаду батьків сиділи Пітер Піт із дружиною, яка вже не була така бліда, як під час попередньої зустрічі з Кет, хоч її очі, як і досі, сяяли нездоровим блиском. Вона жадібно дивилася на шафу, де були виставлені десерти.
Кет відірвала від них погляд, поки не помітив сер Піт, сподіваючись, що він нічого не запідозрить через її гарбузовий торт. І чого б це? Він не єдиний, хто вирощує гарбузи в країні Чирвових Сердець. У нього немає підстав думати, що вона вкрала гарбуз із його ділянки.
Принаймні вона на це сподівалася.
Її погляд сковзнув далі й впав на Кепа. Він вештався в глибині намету, стрічка на його циліндрі тріпотіла на вітру з берега. Він помітив її й кивнув у її бік, натякаючи на капелюх-макарон. Але перш ніж вона встигла кивнути у відповідь, Кеп відвернувся, і вся його постава змінилася. Замість похмурої міни на обличчі з’явилася рідкісна для нього дружня усмішка. Потім поряд із ним виник Джест і стиснув йому плече, вітаючись.
У Кетрін тьохнуло серце, вона ще не отямилася після їхньої останньої розмови.
Білий Кролик прочистив горло, і Кетрін змусила себе зосередитися на тому, що відбувається на сцені.