— Звісно, саме як вона, — сказала Кетрін. — Боронь боже сприйняти це за комплімент.
Джек хмикнув, простягнув руку й смикнув Кет за локон.
— Ой!
Валет-пройдисвіт крутнувся на каблуках і пішов геть, перш ніж Кетрін встигла придумати якусь відповідь, хоч пізніше й шкодуватиме, що не дала йому доброго стусана.
— Ну й бовдур, — сказала Марґарет, коли він пішов.
— Авжеж, бовдур, — погодилася Кетрін, чухаючи потилицю і думаючи про те, як довго їй ще тут залишатися.
— Звісно, — докинула Марґарет, — надзвичайно прикро, що ви заохочуєте таку негідну поведінку.
Кетрін ошелешено обернулася до неї:
— Я не заохочую цього.
— Якщо так вважаєте, то, гадаю, ми повинні погодитися, що інші можуть з нами не погоджуватись і ми можемо їм не подобатися, — сказала Марґарет. — І мораль, яка випливає з цього…
Однак перш ніж вона встигла навести чергові божевільні докази чиєїсь поганої, на її думку, поведінки, у залі пролунав звук сурми. З висоти сходів Білий Кролик вигукнув гугнявим голосом:
ЙОГО КОРОЛІВСЬКА ВЕЛИЧНІСТЬ КОРОЛЬ ЧИРВОВИХ СЕРДЕЦЬ!
Білий Кролик ще раз дунув у сурму, потім заткнув інструмент за пояс і вклонився. Кет разом із рештою гостей повернулася в бік Короля, який з’явився на вершині своїх приватних сходів. Шахівниця аристократів замигтіла поклонами й реверансами.
Король був при всіх регаліях: у білій хутряній мантії, чорно-білих смугастих панталонах, начищених до блиску білих черевиках із діамантовими застібками, а ще тримав у руці скіпетр із наконечником у формі серця. На голові в нього була корона, оздоблена рубінами, діамантами та оксамитом, із серцем посередині.
Цей костюм мав би справляти сильне враження, але на хутрі біля коміра виднілася пляма чогось схожого на сироп, панталони збилися в складки на одному коліні, а корона (яка, на думку Кетрін, була заважка для крихітної голівки короля) сповзла набік. А ще Його Величність посміхався, як недоумок, коли Кетрін підвелася з реверансу.
Він посміхався до неї.
Кетрін заціпеніла, коли Король рушив сходами вниз, розштовхуючи юрбу. Натовп розступився, пропускаючи його, і перш ніж Кетрін встигла й собі відійти, Король уже стояв перед нею.
— Прекрасний вечір, леді Пінкертон!
Він підвівся навшпиньки, і його малесенький зріст став ще помітнішим. Король був майже на дві голови нижчий за Кетрін, попри чутки, що носив спеціальні черевики на дводюймовій підошві.
— Прекрасний вечір, Ваша Величносте. Як ваші справи? — Кетрін зробила ще один реверанс.
Білий Кролик відкашлявся з-за спини Короля:
— Його Королівська Величність запрошує леді Кетрін Пінкертон на першу кадриль.
Очі її широко розплющилися.
— Дякую, Ваша Величносте! Для мене це велика честь.
Кетрін присіла в третьому реверансі — це була її відпрацьована реакція на все, що говорилося в присутності Короля. Зовсім не тому, що він був страшною людиною. Навпаки. Король був старший за неї років на п’ятнадцять, мав кругленьке черевце, рожеві щоки й звичку хихикати в найменш доречні моменти. Кетрін намагалася поводитись якнайкраще саме тому, що він зовсім не був страшний, бо інакше можна було легко забути про те, що він її суверен.
Король Чирвових Сердець передав скіпетр Білому Кролику, взяв Кетрін за руку і вивів на середину зали. Кет подумала: яке щастя, що вдалося відкараскатися від Марґарет, але товариство Короля було не набагато приємніше.
Ні, це несправедливо. Король — дуже мила людина. Проста людина. І, що важливо, щаслива людина, а щасливий король — це щасливе королівство.
Просто він не дуже розумна людина.
Вони стали першими в ряду інших пар, коли Кет раптом відчула страх. Вона танцювала із самим Королем. На них спрямовані очі всіх присутніх, і всі подумають, що вона одягла цю сукню саме для того, щоб привернути його увагу.
— Маєте чарівний вигляд, леді Пінкертон, — сказав Король.
Він говорив радше їй у груди, ніж в обличчя — не через неввічливість, а через маленький зріст, проте в Кетрін однаково почервоніли щоки.
Ну чому, чому вона не спромоглася бодай раз піти проти волі матері?
— Дякую, Ваша Величносте, — сказала Кет напруженим голосом.
— Мені дуже подобається червоний колір!
— Кому ж він не подобається, Ваша Величносте?
Король хихикнув на знак згоди, а Кет зраділа, коли залунала музика й вони почали виконувати першу фігуру. Вони повернулися спинами одне до одного й пішли в різні боки вздовж першого ряду пар; відстань між ними була надто велика, щоб розмовляти. Корсет давив Кетрін під грудями, і вона притиснула долоні до спідниці, щоб не почати соватися й смикатися.