Кетрін закрила книжку, її нудило.
Вона ніколи більше не їстиме фальшивий черепаховий суп.
На сходах почулися легкі кроки, Кет обернулась і побачила, що в кухню спускається Мері Енн з тюком брудних скатертин у руках.
Її волосся сплуталося, а під очима лягли темні круги від утоми.
Кет відштовхнула стілець і відкрила скриню для брудної білизни, що чекала прання.
— З тобою все гаразд? — запитала вона.
Мері Енн застогнала:
— День був такий довгий, такий утомливий, навіть для мене.
Кет підсунула їй стілець.
— Люди говорили про бідолашного Черепашка після того, як ми пішли?
Мері Енн упала на стілець, зняла гарненький капелюшок і кинула його на стільницю.
— Усі тільки про це і говорять. Ніхто не може второпати, чому таке сталося. Знову й знову повторюють, який це був жах.
Вона зітхнула.
— Фальшива черепаха. Що могло до такого призвести?
Кет знову подумала про сера Піта. І про єдиний з’їдений шматок торта.
— Я не знаю, — сказала вона і почала збирати кулінарні книги. Замислившись, обернулася й побачила, що Мері Енн схилила голову собі на руки. Зазвичай її подруга була зразком працьовитості. Було дивно бачити, як її наздогнала втома.
— Чи буду я поганою людиною, якщо запитаю про те, хто виграв конкурс випічки?
— Будемо поганими людьми разом, — сонним голосом відповіла Мері Енн, ткнувшись носом собі в лікоть. — Мені самій цікаво, але я не наважилася запитати, хоч і бачила пана Кролика, коли ми розбирали трибуни.
Вона трохи підвела голову, щоб подивитися Кет в очі.
— Вони не завершили конкурс, тож не знаю, як вони можуть обрати переможця. Мабуть, приз повернуть до королівської скарбниці або передадуть на якесь інше свято.
— Я так і подумала.
Кет умостилася на другий стілець, шкодуючи, що не почала пекти хліб замість того, щоб шукати жахливі рецепти. Вимішування тіста заспокоїло б її.
Мері Енн заплющила очі.
— Кажуть, пан Гусінь ось-ось виїде зі своєї майстерні. Вже скоро…
Вона не закінчила, та в цьому й не було потреби. Невдовзі хтось інший займе їхню крамничку, якщо вони самі будуть до цього не готові.
— Гаразд, — прошепотіла Кет, набравшись сміливості. — Більше жодних зволікань. Маю попросити в батьків гроші або дозволу продати мій посаг. Іншого виходу немає.
— Ох, Кет.
Мері Енн знову зі стогоном відірвала голову від ліктя.
— Я обожнюю твій оптимізм, завжди ним захоплювалася, але вони скажуть «ні». Ти про це знаєш незгірше за мене.
У неї скривився рот; здавалося, що її думки блукають десь далеко, коли вона додала:
— У нас не буде пекарні без грошей, а грошей не буде без інвесторів, а хто вкладатиме гроші в бідну служницю й доньку маркіза? Мабуть, нам час визнати, що це не вдасться, подивитися правді в очі й скоритися нашій справжній долі.
Вона із зусиллям усміхнулася до Кетрін.
— Принаймні я й уявити не могла, що буду служницею королеви, так що все не так погано.
Заскреготавши зубами, Кет схопила блакитний капелюшок, натягла його на голову Мері Енн і швидко зав’язала жовту стрічку під її підборіддям.
— Ану припини говорити дурниці. Саме тепер настав час по-справжньому мріяти, Мері Енн. Я прямо зараз іду до батьків і вимагатиму, щоб вони зі мною поговорили, і мушу знати, що ти мене повністю підтримуєш. Ти хочеш відкрити зі мною пекарню чи ні?
Мері Енн розтулила рота, щоб відповісти, але завагалася, замислившись. Вона втягнула голову в плечі, на блакитні очі навернулися невиплакані сльози.
— Хочу, Кет. Головою розумію, що цього ніколи не станеться, але серце каже…
— Іноді тільки до серця й варто дослухатися.
Кет розправила плечі, готуючись.
— Хтозна? Може, вони будуть такі втомлені після фестивалю, що вже не матимуть сил, щоб сваритися.
— Твоя мати і без сил, щоб сваритися? Бажаю тобі удачі, Кетрін, чесно, але боюся, що на сьогодні ліміт неможливого вже вичерпаний.
РОЗДІЛ 30
МАРКІЗ І МАРКІЗА пили лікер у бібліотеці, коли Кетрін постукала у відчинені двері. Вони були так само втомлені, як і Мері Енн, та хоча Кет розуміла, що батьки весь день розважали гостей і спілкувалися, а зовсім не тяжко працювали, як Мері Енн та інші слуги, але однаково дуже їм співчувала.
Фестиваль мушель став випробуванням для всіх.
Попри песимізм Мері Енн, Кетрін сподівалася, що батьки будуть надто засмучені, щоб сперечатися з нею. Може, вони з більшим розумінням поставляться до її страшних і незрозумілих задумів після того, як щойно зруйнувалася багаторічна сімейна традиція.