Александр Куза, начальник поліції.
Бухарест».
— Отже, — мовив Хедлі, коли вони закінчили читати, — ми переслідували примару. — Брат Анрі, цебто брат Ніколас, ніколи своєї могили не залишав. Він там і досі. А вся справа…
Доктор Фелл ударив по аркушу суглобами пальців.
— Це моя помилка, Хедлі, — визнав він. — Я казав сьогодні вранці, що мало не зробив найбільшої помилки в своєму житті. Мене загіпнотизував брат Анрі. Ні про що інше думати я не міг. Тепер ви бачите, чому нам так мало було відомо про третього брата й чому я з моєю клятою самовпевненістю так неймовірно все пояснював?
— Ну, то що ми визнаємо помилку, нічого нового нам не додасть, — промовив Хедлі. — Як у біса ми пояснимо всі оті безглузді слова й погрози Флея? Особиста помста? У нас немає ніякої ниточки, якщо відкинути мотиви помсти Грімо та Флеєві.
— Ви не бачите, що залишається? — гримнув доктор Фелл, люто тицьнувши палицею в підлогу. — Ви не бачите, як ми мусимо пояснити ці два вбивства?
— На вашу думку, хтось хотів, щоб усе це було схоже на помсту? — запитав старший інспектор. — Я зараз у такому стані, що можу повірити чому завгодно. Але постає запитання: звідки справжній убивця знав, що ми можемо копнути так далеко в минуле? Звідки справжній убивця знав, що ми пов'яжемо ім'я професора Грімо з угорським злочином чи Флеєм? Мене дивує те, як добре сховано слід. — Хедлі все ходив по кімнаті й бив кулаком у долоню. — Крім того, чим більше я про це думаю, тим заплутанішим усе здається. У нас була вагома причина вважати, що третій брат убив цих двох, і чим більше я припускаю таку можливість, тим більше сумніваюся в тому, що Ніколас мертвий. Грімо сказав, нібито його вбив третій брат, і коли людина вмирає і знає, що вмирає, то яка в біса у неї може бути причина говорити неправду? Або… Стривайте! Гадаєте, він мав на увазі Флея? Гадаєте, Флей прийшов сюди, вбив Грімо, а потім хтось убив Флея? Це б пояснило багато чого незрозумілого.
— Пробачте, — втрутився Ремпол, — але це пояснило б, чому Флей теж згадував про третього брата, живого чи мертвого. І все ж, коли він мертвий, то яка користь обом жертвам узагалі згадувати про нього? Коли він мертвий, то мав би стати страшною примарою.
— Я знаю, що я кажу, — озвався Хедлі. — Нам потрібні були свідчення, і мені здається, ми можемо вірити двом убитим більше, ніж цій телеграмі, що, ймовірно, ще виявиться помилковою. Або ж… Гм… А може, третій брат і справді мертвий, але вбивця хотів, щоб ми подумали, нібито він ожив? — Він стояв, дивлячись у вікно, й мовчав. — Гадаю, це пояснило б усі суперечності, чи не так? Убивця грає роль того, кого брати не бачили близько тридцяти років. Він хоче, щоб ми, коли нападемо на його слід — якщо нападемо, — вважали це вбивство помстою. Що ви на це скажете. Фелле?
— Непогано. Зовсім непогано для маскування, — насупився доктор Фелл і, важко ступаючи, обійшов стіл. — Але які ж мотиви вбивства Флея й Грімо?
— Що ви маєте на увазі?
— Має бути якась сполучна ланка, чи не так? Для вбивства Грімо з боку Мілза, чи Дюмона, чи Бернабі, чи будь-кого іншого може бути скільки завгодно мотивів. Будь-хто міг убити й Флея. Але, мушу наголосити, будь-хто з їхнього кола чи групи людей. Навіщо Флея вбивати комусь із кола Грімо, ніколи, можливо, його й не бачивши? Якщо ці вбивства — діло рук тієї самої людини, то де сполучна ланка? Шановний професор, який мешкає в Блумсбері, і мандрівний артист із репутацією в'язня. Де мотив цього вбивства, якщо обох нічого не пов'язувало в минулому?