— Так, — сумно сказав Хедлі. — Усе зрозуміло, крім одного. Навіщо було порізано картину й куди дівся ніж?
— Порізана картина, гадаю, — це ще одна деталь витонченого обману. Щодо ножа, можливо, Грімо поклав його поруч із дзеркалом у димохід. Але там його зараз немає. Мабуть, Дреймен учора кудись його подів.
— Помиляєтесь. Щодо цього ви помиляєтесь, — почувся голос від дверей.
Там стояла Ернестіна Дюмон і, згорнувши на грудях руки, усміхались.
— Я все чула. Може, мене повісили б, а може, й ні. Зрештою, це не має значення. Після багатьох років жити далі без Шарля не варто. Ніж узяла я, панове. Він у мене призначений для іншої мети.
Вона задоволено всміхнулася. Очі в неї блищали. Ремпол побачив, що мадам Дюмон ховала під шаллю. Вона раптом хитнулася й упала обличчям уперед. Підхопити її він не встиг. Доктор Фелл повільно підвівсь із стільця, пильно подивився на жінку й, збліднувши, сказав:
— Я вчинив ще один злочин, Хедлі. Я знову розгадав правду.
