Ластівки зовсім збісилися, коли комахи завели свої вечірні танці, але і вони тривали недовго. Сонце здавалося тепер якимось червоним місивом, що опускається на водну поверхню. А за десять хвилин настала темрява.
За годину, коли Рогер, чортихаючись, з’явився в кав’ярні, навіть під засмагою було видно, як він зблід.
— Чортів циган, — пробурмотів він і розповів, що в барі Фредо вже поширюють чутки про багатого іноземця, ось він одразу і вшився звідти. По дорозі Рогер заскочив до супермаркету до Петри, і вона повідомила, що німець із блондинкою сьогодні заходили до неї двічі. Востаннє ні про що не питали, просто купили моток риболовецької волосіні.
— Навіщо вона їм? — запитав він і швидко роззирнувся на всі боки, поки Мохаммед наливав у чашку каву. — Невже на риболовлю зібралися?
— Будь ласка, — сказав Мохаммед і кивнув у бік чашки. — Допомагає від параної.
— Параної?! — вигукнув Рогер. — Чортова тисяча доларів. Та тутешні за десяту частину кого завгодно із задоволенням пришиють.
— Так що робитимеш?
—- Те, що потрібно. Треба німця випередити.
— Он воно що! І як же?
Рогер скуштував каву й одночасно витягнув із-за пояса чорний пістолет із короткою червонувато-бурою рукояткою:
— Знайомся: «Таурус-РТ92С» із Сан-Паулу.
— Ні, дякую, — прошипів Мохаммед. — Нумо прибери його зараз же. Ти що, з глузду з’їхав? Збираєшся здолати німця самотужки?
Рогер знизав плечима і засунув пістолет за пояс:
— Фред лежить удома і весь тремтить. Каже, що більше ніколи не просохне.
— Цей хлопець профі, врахуй, Рогер.
Рогер пирхкнув:
— А я хто? Адже я кілька банків грабонув. І знаєш, Мохаммед, що найголовніше? Ефект раптовості. Це все і вирішує. — Рогер допив каву. — Та і який він у бісової матері профі, якщо кому завгодно повідомляє, в якому номері живе?
Мохаммед звів очі догори і склав долоні, творячи молитву.
— Аллах тебе не залишить, Мохаммед, — сухо пробурмотів Рогер і підвівся із стільця.
Рогер побачив блондинку відразу, щойно увійшов до холу готелю. Разом із групою чоловіків вона дивилася футбол по телевізору над стойкою адміністратора. Ну точно: адже сьогодні ввечері «Фла-флу» показують — традиційне дербі в Ріо між «Фламенго» і «Флуміненсе», ось у Фредо і зібралося стільки народу.
Він швидко минув уболівальників, сподіваючись, що ніхто не звернув на нього уваги. Вибіг по вкритих ковроліном сходах і рвонув у коридор. Він знав, куди йти. Коли чоловікові Петри траплялося виїхати, він і сам, бувало, замовляв саме цей номер.
Рогер приклав вухо до дверей: ані звуку. Він подивився в замкову щілину, але в кімнаті було темно. Чи то німець пішов, чи то заснув. Рогер глитнув. Серце у нього скажено забилось, але він наказав собі заспокоїтися. Перш ніж обережно натиснути на ручку дверей, він перевірив, чи заряджений пістолет, і зняв його із запобіжника. Двері виявилися відчиненими! Рогер швидко зробив крок у кімнату і, намагаючись не шуміти, зачинив двері за собою. Стоячи в цілковитій темряві, він намагався стримати дихання. Він нічого не бачив і не чув. Ніхто в кімнаті не рухався, ніхто не дихав. Тільки у ринві слабко шарудів вітер. На щастя, Рогер чудово знав розташування меблів у номері. І поки очі поволі звикали до темряві, він направив пістолет на ліжко у формі серця. Раптом туди впала вузька смужка блідого місячного світла, і виявилося, що ковдру на ньому відслонено. Треба було швидко вирішувати, що відбувається. Невже німець пішов і забув замкнути двері? Тоді Рогер міг би просто почекати, поки він з’явиться у дверному отворі. Але в такий успіх важко повірити — прямо як в банку, де співробітники забули ввімкнути таймер камер спостереження. Такого просто не буває. Шум вітру у водостоку.
Сумніви його підтвердилися тієї ж миті.
Рогер здригнувся, коли у ванній пролунав шум води, яку спускали. Ага, хлопець сидів на унітазі! Рогер обома руками схопив пістолет і направив його туди, де, як він пам’ятав, були двері у ванну. Минуло п’ять секунд. Вісім секунд. Рогер ледве стримував дихання. Якого диявола цей тип там застиг, адже він уже натиснув на злив? Дванадцять секунд. А може, він що-небудь почув? Спробував утекти? Рогер пригадав, що у ванній є невелике віконце. Чорт! У нього тільки один шанс — не можна зараз упустити цього хлопця. Рогер пробрався повз шафу з купальним халатом, який так здорово йшов Петрі, зупинився перед дверима до ванної й поклав руку на дверну ручку. Перевів дух. Залишалося тільки повернути ручку, але тут він відчув легкий подув. Але ні ринва, ні відчинене вікйо тут ні до чого. Справа в чомусь іншому.