— Мобільного? Точно?
— Ти можеш послати електронне повідомлення звідки завгодно. І без усяких там дротів. Тобі тільки треба підключити комп’ютер до мобільника, а він уже дзвонить на сервер. Такий спосіб давно не новина, Харрі.
— О’кей, а як ім’я абонента?
— Е-е, воно мені відоме. Але тут, в Ель-Торі, його немає, вони звідси просто завантажують норвезького оператора, в даному разі «Теленор», а той уже пред’являє рахунок абонентові. Отже я просто подзвонив у «Теленор» і дізнався ім’я.
— Ну і?.. — Харрі остаточно прокинувся.
— А зараз черга не дуже гарної новини.
— Кажи!
— Ти останнім часом перевіряв рахунок свого мобільника, Харрі?
Тільки через декілька секунд до Харрі дійшов сенс сказаного:
— Мого мобільника? Цей гад користується моїм мобільним телефоном?
— Але ж він уже не твій — я правильно розумію?
— Правильно, я загубив його того вечора у… у Анни. Чорт!
— І ти навіть не подумав заблокувати телефон, коли його втратив?
— Подумав?! — понуро сказав Харрі. — Та в мене жодної розумної думки в довбешці не з’явилося відтоді, як ця бридня почалася! Вибач, Ейстейне, що я тобі все це говорю, але ситуація, виходить, простішої не буває. Ось чому мені не вдалося знайти телефон у Анни. Ось чому він почувається на коні.
— Пробач, якщо я тобі настрій зіпсував.
— Зачекай, — несподівано бадьоро мовив Харрі. — Якщо він користується моїм мобільником, значить, ми зможемо довести, що він побував у Анни після мене.
— Ура! — закричав у слухавку Ейстейн. А потім боязко додав: — Так, значить, ти все-таки задоволений? Алло? Харрі?
— Та тут я. Думаю.
— Думати — це здорово. Продовжуй думати, а у мене тут домовленість із якоюсь Стеллою. Вірніше, з декількома. Отже, якщо я хочу встигнути на літак до Осло…
— Гаразд, Ейстейне, бувай!
Харрі застиг зі слухавкою в руці, борючись із бажанням шпурнути її у дзеркало, що висіло перед ним. Прокинувшись уранці, він було вирішив, що розмова з Ейстейном йому приснилася. Та вона, власне, і приснилася. В шести чи семи версіях.
Харрі говорив, а Расколь слухав, опустивши голову. Він жодного разу не ворухнувся і не перервав Харрі, що розповідав, як вони знайшли Лева Гретте і яким чином історія з нещасливим телефоном Харрі перешкодила їм зібрати докази проти вбивці Анни. Коли Харрі закінчив розповідь, Расколь підвів голову:
— Виходить, ти свою справу закінчив, а мою досі не розкрито.
— Я не вважаю, що одна справа моя, а інша — твоя. Під свою відповідальність…
— Зате я так вважаю, Ступі, — перебив його Расколь. — І організація у мене військова.
— Гм. А що ти маєш на увазі?
Расколь заплющив очі:
— Я не розповідав тобі, Ступі, як князь царства У доручив Сунь-цзи навчити своїх наложниць військового мистецтва?
— Та наче ні.
Расколь усміхнувся:
— Сунь-цзи був розумний, і спочатку він чітко і дохідливо пояснив жінкам, які команди їм доведеться виконувати в похідному строю. Але коли загуркотіли барабани, жінки залишилися на місці, якась із них хихикала, інша сміялась. «Якщо підлеглі не розуміють команди, винен генерал», — сказав Сунь-цзи і повторив урок. Але коли він скомандував «Марш!», повторилося те саме, що і вперше. «Коли підлеглі розуміють команди, але не виконують їх, винні командири», — сказав Сунь-цзи і наказав своїм людям вивести зі строю двох старших дружин. І обезголовити їх на очах у решти переляканих на смерть жінок. Почувши про страту двох своїх фавориток, князь занедужав і пролежав у ліжку декілька днів. А видужавши, призначив Сунь-цзи командувачем усього війська. — Расколь знову розплющив очі. — Ну і чого, по-твоєму, навчає ця історія, Спіуні?
Харрі промовчав.
— А навчає вона нас того, що’у військовій організації все побудовано на залізній логіці й непорушній послідовності дій. Не будеш послідовним — опинишся біля розбитого корита з групою хихотливих наложниць. Коли ти попросив у мене ще сорок тисяч крон, я дав тобі їх, тому що повірив у історію з фотографією в туфлі Анни. Адже Анна — циганка. А коли цигани кочують, вони завжди залишають патрін, своєрідні застережливі знаки на роздоріжжях. Це може бути червона ганчірка на гілці дерева або, наприклад, кістка з карбом, і кожна з цих речей символізує ту або іншу подію. Скажімо, фотографія означає, що хтось помер. Або скоро помре. Ти про це знати не міг, тому я і повірив, що твоя розповідь правдива. — Расколь поклав руки на стіл долонями догори. — Але людина, яка позбавила життя дочку мого брата, на волі. І ось тепер я дивлюся на тебе, а бачу перед собою хихотливу наложницю, Спіуні. Непорушна послідовність дій.Назви мені його ім’я,Спіуні.