Вебер заметушився навколо нього, марно кидаючи погляди то в один, то в інший бік тунелю. Нікого. Подивившись на Іварссона, він побачив, що той, як і раніше, стоячи на колінах,
із жахом поглядає на свою руку, що забарвилася в червоний колір.
— Це кров, — стогнав він. — Я помираю.
Очі Іварссона розширились і займали тепер ледве не все обличчя.
— Що, що таке? — тремтячим голосом запитав Іварссон, бачачи, що Вебер дивиться на нього з непідробленим подивом і деякою часткою іронії.
— Тобі треба буде сходити в чистку, — сказав Вебер.
Іварссон опустив очі та спробував оглянути себе. Червоною
фарбою була покрита сорочка і навіть частина зеленого, кольору лайма, піджака.
Червоне чорнило, — сказав Вебер.
Іварссон вивудив із кишені все, що залишилося від ручки з логотипом Норвезького банку. Мікровибух розламав її точно посередині. Якийсь час Іварссон сидів із заплющеними очима, відновлюючи дихання. Нарешті йому вдалось опанувати себе. Він подивився на Вебера.
— Знаєш, у чому найбільший із гріхів Гітлера? —запитав він, простягаючи Веберу чисту руку. Той допоміг Іварссону звестися на ноги. Начальник відділу покосився в той кінець тунелю, звідки вони щойно прийшли. — У тому, що він свого часу так і не покінчив із циганами.
— «Ніколи нікому ні слова про це», — сміючись, процитував Вебер. — Іварссон одразу ж пройшов у гараж і поїхав додому. Чорнило на шкірі протримається не менше трьох днів.
Харрі з деяким недовір’ям похитав головою:
— А що ви зробили з Расколем?
Вебер знизав плечима:
— Іварссон обіцяв поклопотатися про те, щоб його посадили до ізолятора. Хоча, я думаю, все це марно. Цей тип якийсь… інший, чи що? До речі, про інших. Як там справи у вас з Беате? Є що-небудь іще, крім того відбитка?
Харрі заперечливо мотнув головою.
— Ця дівчина, вона особлива, — сказав Вебер. Мені ще, пам’ятається, її батько розповідав. З неї може вийти непоганий поліцейський.
— Цілком можливо. Так ти знав її батька?
Вебер кивнув:
— Хорошою людиною був. Свій. Шкода, що з ним так усе вийшло.
— Рідкісний випадок, коли досвідчений поліцейський здійснює такий промах.
— Гадаю, це був не промах, — сказав Вебер, обполіскуючи кавову чашку.
-Що?
Вебер щось невиразно пробурчав.
— Що ти сказав?
— Нічого. — Голос Вебера знову гуркотів як завжди. — Просто на це у нього могли бути свої причини. От і все.
— Цілком можливо, що boIde.com. — Справді якийсь сервер, — сказав Халворсен. — Я лише маю на увазі, що він ніде не зареєстрований. Але він із успіхом може міститися в якому-не- будь підвалі в Києві й мати мережу анонімних абонентів, які обмінюються спеціальними порносайтами. Звідки мені знати? Про тих, хто не бажає бути знайденим у цих джунглях, нам, простим смертним, як правило, нічого не відомо. Якщо вся справа в цьому, то доведеться тобі, мабуть, наймати шукача — вдатися до допомоги справжнього фахівця.
Стукіт був таким слабким, що Харрі навіть не чув його, проте Халворсе одразу ж відреагував, крикнувши:
— Увійдіть.
Двері обережно відчинили.
— Привіт, — усміхнувся Халворсен. — Хто там у нас? Беате?
Кивнувши йому, дівчина подивилася на Харрі:
— Я пробувала зв’язатися з тобою, але за тим номером мобільного, що вказаний у списку.
— Він загубив свій мобільник, — сказав Халворсен, підводячись. — Сідай, зараз пригощу тебе «еспресо а-ля Халворсен».
Беате трохи зам’ялася:
— Спасибі, але мені потрібно дещо показати тобі в «Камері тортур», Харрі. У тебе є час?
— Скільки завгодно, — сказав Харрі, відкидаючись на спинку крісла. — У Вебера для нас погані новини. Схожих відбитків немає. А Расколь сьогодні обставив Іварссона, як немовля.
— Хіба це погана новина? — вирвалося у Беате, яка тут же перелякано прикрила рот рукою. Харрі та Халворсен розреготалися.
— Чекатиму твого повернення, Беате, — встиг сказати Халворсен навздогін Харрі та дівчині. Так і не отримавши відповіді, якщо не рахувати настороженого погляду, кинутого на нього Харрі, Халворсен у деякому збентеженні так і залишився стояти посеред спорожнілої кімнати.
Увійшовши до «Камери тортур», Харрі помітив зіжмакану ковдру на простенькому ліжку, що стояло в кутку, з «Ікєї».
— Либонь, ти спала тут сьогодні?
— Якби ж то, — зітхнула Беате і ввімкнула відеозапис. — Поглянь на Забійника і Стіне Гретте на цьому кадрі.