21
«Монополія»
Харрі розбудив радіобудильник, по якому саме почалися новини. Бомбардування стали інтенсивнішими. Схоже, останнім часом це перетворилося на рефрен усіх новинних програм.
Він постарався переконати себе, що пора вставати.
Голос по радіо віщав, що з 1975 року середня вага чоловіків і жінок в Норвегії збільшилася відповідно на 13 і 9 кілограмів. Харрі заплющив очі й почав думати про те, що одного разу сказав Еуне. Що в ескапізму невиправдано погана репутація. Поступово він знову почав занурюватися в сон. З’явилося знайоме приємне відчуття теплоти й затишку, як тоді, в дитинстві, коли він уклався в ліжку і крізь відчинені двері чув, як батько ходить по будинку і скрізь гасить світло — одну лампу за одною, і з кожною новою погашеною лампою за дверима ставало все темніше й темніше.
Після того, як останніми тижнями в Осло почастішали випадки пограбування банків із застосуванням насильства, банківські службовці столиці вимагають організувати озброєну охорону найуразливіших відділень банків у центральній частині міста. Вчорашній наліт на філію «Gjensidige NOR» на Грьонланнслейрет став іще однією ланкою в ланцюгу озброєних пограбувань, здійснених, як підозрює поліція, так званим Забійником. Це людина, яка застрелила…
Босі ноги Харрі торкнулися холодного лінолеуму. В обличчі, що дивилося на нього із дзеркала у ванній, було щось від портретів пізнього Пікассо.
Беате говорила по телефону. Побачивши в дверях Харрі, вона заперечливо похитала головою. Він кивнув і хотів піти, проте вона поманила його рукою, пропонуючи залишитися.
— У будь-якому разі дякую за допомогу, — закінчила вона і поклала слухавку.
— Я перебив? — запитав Харрі, ставлячи перед нею на стіл чашку кави.
— Ні, я хитала головою, щоб показати, що ніяких результатів немає. З усіх чоловіків, які, за нашими відомостями, були тоді в спортцентрі «САТС», тільки один смутно пам’ятає чоловіка в комбінезоні. При цьому він зовсім не упевнений, що бачив його саме в роздягальні.
— Гм. — Харрі сів і роззирнувся. Проти очікувань її кабінет зовсім не був таким уже затишним і акуратним. За винятком вельми поширеної кімнатної рослини на підвіконні, назва якої, втім, Харрі була невідома, тут, як і в його власному кабінеті, повністю були відсутні прикраси. На столі Беате Харрі побачив фотографію в рамці. Зараз вона була повернена до нього зворотним боком, проте він і так чудово знав, чий це портрет.
— Ти опитала тільки чоловіків? — поцікавився він.
— Адже ми виходили з того, що він проник до чоловічої роздягальні, де і змінив одяг, чи не так?
— А потім розчинився в натовпі таких самих звичайних людей. Авжеж, звичайно. Що-небудь новеньке щодо вчорашнього нальоту на Грьонланнслейрет?
— Яке там новеньке. Швидше я б назвала це імітацією. Той же тип одягу, знову AG-З. Змусив заручницю говорити замість себе. Забрав гроші з банкомату, витративши в цілому хвилину п’ятдесят секунд. Ніяких слідів. Коротше кажучи…
— Забійник, — закінчив за неї Харрі.
— Що це? — Беате узяла чашку і заглянула всередину.
— Капучино. Це тобі від Халворсена.
— Кава з молоком? — Вона незадоволено скривилася.
— Дозволь, я вгадаю, — сказав Харрі. — Твій батько говорив, що не довіряє людям, які не п’ють чорну каву.
Він тут же пошкодував про сказане, побачивши, як умить змінився вираз обличчя Беате.
— Вибач, — пробурмотів він. — Я не хотів… коротше, дурня зваляв.
— Що нам тепер робити? — поспішила розрядити обстановку Беате, водячи пальцем по ручці чашки. — Ми знов опинилися на старті.
Харрі розкинувся в кріслі, простягнув ноги і втупився у носки своїх черевиків.
— Прямо до в’язниці.
— Що?
— Вирушимо прямо до в’язниці. — Він знову випростався. — Хоч ти і пройшла «Старт», але двох тисяч крон однаково не отримаєш.
— Що ти базікаєш?
— Це як у грі «Монополія». Картки «Випробуй свій шанс». Єдине, що нам залишається. Шукати щастя. У в’язниці. Ти знаєш, як телефонувати в «Ботсен»?
— Це просто втрата часу, — сказала Беате.