Ця дивна пригода скоїлася, коли, за твердженням газети, Абст був уже мертвий. Хочеться вірити, що некролог в «Курір» не фальшивий і до загибелі стада китів Абст відношення не має.
А втім, хтозна!.. З націстами часто відбуваються незвичайні перетворення. Ось історія гітлерівського лікаря-психіатра професора Вернера Хейде. В роки війни Хейде разом з своїми колегами винищив понад двісті тисяч чоловік. Після капітуляції Німеччини його заарештували. Проте, як свідчить книга розшуку західнонімецької поліції: «Хейде, Вернер… утік 25/VІІ 1947 року в районі Вюрцбурга під час перевезення ув'язнених».
Хейде знайшли порівняно недавно. Де ж він переховувався всі ці роки? В Західній Німеччині! Під ім'ям Заваде він жив розкошуючи в одному з міст землі Шлезвіг-Голыптейн, видаючи медичні посвідки судовим органам, прокуратурі, страховому відомству. Причім правду про експерта Заваде знали геть усі в ФРГ, окрім хіба що кримінальної поліції…
Зрештою, під тиском громадськості влада «знайшла» й заарештувала Хейде. Мав відбутися гучний процес. Проте до суду не дійшло. Як було оголошено, напередодні процесу Вернер Хейде повісився у своїй камері.
Дивне самогубство! Тим більше дивне, що за день до цього з вікна восьмого поверху впав і розбився лікар-психіатр Фрідріх Тільман, притягнутий до суду разом з Хейде.
Чи справді вони загинули? Чи справді потанув Абст? Свого часу також було оголошено про загибель шефа гестапо Генріха Мюллера. А потім з'ясувалося, що в Мюллеровій могилі лежить інший. Сам же Мюллер і не думав помирати. Він утік: спершу до Австрії, звідти до Італії, далі — за Піренеї, до Іспанії. Тепер, як повідомляє преса, він щасливо живе в Африці. Та це вже не Мюллер, а… мусульманин Амін Рашад!
А в Південній Америці, як кажуть, знайшовся слід Гітлерового заступника по фашистській партії — Мартіна Бормана, якого наприкінці війни теж «поховала» геббельсівська преса.
Обізнані люди стверджують: на час закінчення війни за межами Німеччини перебувало кілька сот тисяч націстів. Переодягнуті в цивільне, з фальшивими документами, грошима, паролями, адресами явок та сховищ, вони розповзлися по світу, щоб причаїтись і ждати. Ждати, щоб війна стала історією і притупилася пам'ять людства.
Тепер вони вже знайшли один одного, посилено поповнюють свої ряди, об'єднуються, пробують сили. Вони вірять, що настане час, коли все можна буде почати заново.
