Хлопець розглядає натовп, шукаючи Доріана й розмірковуючи, чи зміг той у певний спосіб загубитись у часі, який тече якось дивно й повільно, і як йому тепер повернутися назад; аж раптом його погляд падає на чоловіка з протилежного боку кімнати, який теж підпирає стіну, чоловіка з вигадливими сивими косами, вимоченими в золоті, однак усе інше в Хранителі має той самісінький вигляд, що й завжди. Не старший і не молодший навіть на день. Він спостерігає за кимось у натовпі, але за ким саме, Закарі не бачить. Хлопець намагається знайти підказки, який це рік, проте одяг навколо такий різноманітний, що важко щось сказати. Двадцяті? Тридцяті? Закарі цікаво, чи може Хранитель бачити його, а ще цікаво, скільки, до речі, Хранителеві років і на що він так пильно дивиться.
Хлопець намагається простежити за Хранителевим поглядом, проходить крізь арку, що веде до сходів, прикрашених свічками й ліхтариками, які сяють і ллють хвилі золотистого світла аж до того місця, де панує темрява.
Закарі зупиняється й прикипає поглядом до мерехтливої поверхні Беззоряного моря. Ступає крок уперед, потім ще один, а тоді хтось смикає його, відтягує назад. Рука обхопила його груди, а долоня затуляє очі, приховуючи кружляння і мерехтіння золотих вогнів.
Голос, який він упізнав би де завгодно, шепоче простісінько у вухо:
— Отже, Місяцівна знайшла спосіб уберегти своє кохання.
Доріан веде хлопця назад, на танцмайданчик. Закарі відчуває море гульвіс навколо них. Навіть попри те, що не бачить танцівників, він по-справжньому відчуває їх, хай навіть зараз усі його відчуття цілковито налаштовані на голос над вухом та дихання в нього на шиї. Хлопець дозволяє Доріанові вести його й історію, куди тому заманеться.
— Готель, що колись стояв на одному перехресті, тепер опинився на іншому, — веде оповідь далі Доріан, — десь глибше, у темнішому місці, на берегах Беззоряного моря, де мало хто може його знайти.
Чоловік забирає долоню з очей хлопця і розвертає його, майже крутить, і вони опиняються обличчям один до одного, танцюють посеред натовпу. Доріанове волосся вкрите патьоками золотої фарби, що стікають на шию й плече пальта.
— Він досі тут, — каже чоловік і так надовго замовкає, аж Закарі вирішує, що історія закінчилася, але потім нахиляється ближче й веде далі: — Коли ми не бачимо місяця на небі, він приходить сюди.
Доріанове дихання повільно торкається уст Закарі.
Хлопець рухається ближче на крихітну частку тієї відстані, що залишилася між ними, та, перш ніж він наблизився, пролунав схожий на грім гуркіт. Доріан утрачає рівновагу, і Закарі хапає його за руку, щоб допомогти втриматися на ногах і завадити наштовхнутися на когось із інших танцівників. Та навколо немає жодного з них. Узагалі нічого немає. Ні кульок, ні вечірки, ні бальної зали.
Вони стоять удвох у порожній кімнаті з укритими різьбою дверима, що впали з петель. Застигле на дереві свято розбилося на друзки.
Перш ніж Закарі встигає спитати, що сталося, лунає ще один вибух, кидаючи їм на голови зливу каміння.
Паперова зірочка, забризкана золотою фарбою
Беззоряне море збурюється.
Сови спостерігають, як повільно змінюються припливи.
Птахи літають над хвилями, що розбиваються об давно покинуті береги.
Вони кричать, застерігаючи та звеличуючи.
Час настав. Вони так довго чекали.
Сови верещать і святкують, аж поки море не здіймається так високо, що їм доводиться шукати собі прихистку.
Беззоряне море громадиться далі.
Воно вже затоплює Гавань, витягає книжки з полиць і заявляє свої права на Серце.
Кінець настав.
І саме тут і зараз Король Сов несе на своїх крилах майбутнє.
Закарі Езра Роулінз плутається в завісі з кашеміру та льону й стягає з вішаків светри й сорочки, коли вони з Доріаном мчать назад крізь шафу; тунель позаду них розсипається, здіймаючи хмару пилу.
У кімнаті Закарі більшість книжок попадала з полиць. Забута пляшка з вином перекинулася, розплескавши рідину на краєчок столу. Кролики-пірати потрапили в кораблетрощу на підлозі біля каміну.
Черговий поштовх кидає шафу на підлогу, і Закарі біжить до дверей, на крок випереджуючи Доріана. Хлопець хапає свою торбу й закидає її на плече.
Рушає до Серця, не знаючи, куди ще можна податися, і розмірковуючи, як саме слід діяти під час землетрусу, якщо він заскочив тебе під землею.