Выбрать главу

Бгаґавад-ґіта

Альманах «Зерна»

Париж — Львів — Цвікау — 1999

Переклад з санскриту Миколи Ільницького

Бгаґавад-ґіта

Божественна пісня

ПІСНЯ ПЕРША

ПЕРЕД БОЄМ НА ПОЛІ КУРУ

1. На Куру, священному полі, зійшлися дві лави. Ой що ж це вчинили пандави, а чи каурави?
2. Дурйодгана бачить: пандави до бою готові. До свого наставника він підійшов і промовив:
3. «Учителю, глянь: нас війська облягли, ніби тучі. Привів їх сюди син Друпади — кмітливий твій учень.
4. В них воїни — Арджуні рівня, тугі у них луки. Вірата, Юдгана — знавці бойової науки.
5. Дивись, Чекітана і Кеші стоять у долині, Пуруджіт і Шайб’я — мов тури в подобі людини.
6. Міцний Юдгаманью, а з них Уттамайджа — дивися! — Ну хто може стримати їх бойові колісниці!
7. І наших найкращих звитяжців, готових до січі, Тобі поіменно назву, о народжений двічі:
8. Ти, вчителю, Бгішма та Кріпа — його не здолати! — Ашватгама, Карна, Вікарна і син Сомадатти.
9. Та й інших немало життям ради мене не важить, Дзвенить їхня зброя, і кожний у битві відважний.
10. Все ж нашої сили, що Бгішма збирає, замало, Щоб силу під проводом Бгіми вона подолала.
11. Хто став — відповідно до стану і здійснених звершень — Разом і осібно всі Бгішму пильнуймо найперше!»
12. Тут витязь, щоб дух укріпити, взяв мушлю велику — І голос полинув, сильніший левиного рику.
13. І бубни, і сурми, й литаври лунали потому, Луна навкруги розляглася, сильніша від грому.
14. Враз, білими кіньми запряжена, мчить колісниця, В ній — Крішна і Арджуна, сяють їх доблесні лиця.
15. Сурмить Крішна в мушлю, і Арджуна вторить на зміну, І Бгіма, наводячи острах, — у флейту тростинну.
16. Той звук підхопив і шле далі син Кунті вухатий, Там Накула грати почав з Сухадевою-братом.
17. Тут лучник із Кеші, вояка міцний, волохатий, А там он нащадок Сатьяки, кого не здолати.
18. Сурмили Друпада й нащадки його незліченні, І син довгорукий Субгатри — на мушлі священній.
19. Той клич долітає до неба, пронизує уші, Синам Дгрітараштри тривогою сповнює душі.
20. Вже стріли метнули в повітря два стани ворожі. В пандавів на стягу знак Мавпи стоїть на сторожі.
21. Тут Арджуна очі до Крішни звертає: «О Боже! Негайно спини колісницю між станів ворожих.
22. На тих подивитися хочу, що стали стіною, З ким маю ще нині ставати до смертного бою.
23. З ким маю рубатися без милосердя й пощади, Кого сюди вів Дгрітараштри підступний нащадок».
24. З уст Арджуни Крішна почув благородне благання — Між військ колісницю раптово спинив без вагання.
25. При Бгішмі, при Дроні ворожі показує лави. «Дивися, — говорить, — усе це війська кауравів».
26. У Арджуни серце стиснулось від болю й розпуки: Побачив обличчя дідів, і батьків, і онуків.
27. У лавах ворожих — брати, свояки, побратими; І кревного кревний вбиватиме стрілами злими.
28. Так Арджуна мовив, скорботою сповнений: «Боже! Побачивши рід свій, ставати до бою не можу.
29. Щось тисне у грудях, нараз пересохло у роті, Все тіло тремтить і волосся — неначе із дроту.
30. Горить моя шкіра, а серце пронизує мука, Туманиться розум, в руках я не втримаю лука.
31. Знамення зловісні я бачу навколо щомиті… Кому на добро будуть кревні мої перебиті?!
32. Не хочу ні царства, ні слави, о Господи правий, Бо щастя — не в царстві, ані в насолоді, ні в славі,
33. Раз тих, задля кого держава і влада нам мила, Чекає по смерті холодна і темна могила.
34. Діди, і батьки, і сини, і онуки-пагіння, Дядьки, і свати, й свояки — від одного коріння.