Потяг зупинився, і у вагони почали заходити люди, хоча наш вони чомусь обминали. Я ризикнув виглянути у відчинені двері й побачив трохи далі на платформі одного з витворів. Він швидко крокував у наш бік і пожирав очима кожен вагон.
— Один іде сюди, — пробурмотів я. — Еммо, як там твій вогонь?
— От-от погасне, — відповіла вона.
Витвір невпинно наближався. Чотири вагони. Три.
— Тоді готуйся бігти.
Лишалося два вагони. Аж раптом м’який голос робота: «Обережно, двері зачиняються».
— Затримайте поїзд! — заволав витвір. Але двері вже зачинялися.
Він притьмом засунув у отвір між ними руку. Двері знову відскочили. Він зайшов у вагон — сусідній із нашим.
Я перевів погляд на двері, що з’єднували два наші вагони. Вони були заблоковані ланцюгом. І на тому спасибі. Зачинившись, стукнули двері, й поїзд рушив. Ми перемістили складаного на підлогу й щільно посідали коло нього на п’ятачку, якого не було видно з вагона, де їхав витвір.
— Що ми можемо зробити? — спитала Емма. — Тільки-но цей поїзд зупиниться, він припхається прямо сюди й побачить нас.
— А ми точно знаємо, що він витвір? — поцікавився Едисон.
— А коти ростуть на деревах? — відповіла Емма.
— У нашій півкулі — ні.
— Тоді знаємо не точно. Але що стосується витворів, то є одна давня приказка: не певен — припускай найгірше.
— Гаразд. Отже, так, — втрутився я. — Тієї ж секунди, як ці двері відчиняться, ми помчимо до виходу.
Едисон зітхнув.
— Знову втікати, — з презирством промовив він, мов гурман, якому запропонували на тарілці млявий шматок американського сиру. — Ну ніякої уяви. А може, спробуємо вибратися крадькома? Змішатися з натовпом? У цьому принаймні є артистизм. А тоді зможемо просто піти, з гідністю, ніким не помічені.
— Я ненавиджу втікати так само, як і всі, — відповів я. — Але ми з Еммою схожі на лісорубів-убивць із дев’ятнадцятого століття, а ти собака, який носить окуляри. Нас неодмінно помітять.
— Поки виробники не почнуть випускати контактні лінзи для собак, я мушу задовольнятися окулярами, — пробурчав Едисон.
— І де той порожняк, коли він так потрібен? — недбалим тоном промовила Емма.
— Поїзд переїхав, якщо нам пощастило, — сказав я. — І що ти мала на увазі?
— Тільки те, що раніше він ставав нам у пригоді.
— А ще раніше мало не прикінчив нас. Двічі! Ні, тричі! Не знаю, як я його контролював, але то була наполовину випадковість. А що буде тієї ж миті, коли в мене не вийде нічого йому наказати? Ми трупи, от що.
Емма відповіла не одразу. Кілька секунд вона уважно вивчала мене поглядом, а потім узяла за руку, вкриту кіркою бруду, і ніжно її поцілувала — один раз, потім другий.
— А це за що? — здивувався я.
— Ти справді не здогадуєшся?
— Про що?
— Який ти безмежно чудесний і дивовижний.
Едисон застогнав.
— Ти володієш приголомшливим талантом, — прошепотіла Емма. — Усе, що тобі треба, — трохи попрактикуватися.
— Можливо. Але коли в чомусь практикуєшся, то робиш помилки, а помилки в такому ділі будуть коштувати життя людям.
Емма стиснула мою руку.
— Нові навички найкраще відпрацьовувати, коли на тебе щось трохи тисне.
Я спробував усміхнутися, але вичавити з себе усмішку не зміг. Від думки про всю шкоду, яку я міг заподіяти, занадто сильно боліло серце. Це моє вміння було схоже на заряджений пістолет, з якого я не вмів стріляти. Чорт забирай, я навіть не знав, де в нього дуло, щоб відвести від себе. Краще його відкласти вбік, перш ніж він вибухне у мене в руках.
На протилежному боці вагона ми почули якийсь шум, і тієї ж миті, як підвели погляди, двері відчинилися. Вони не були заблоковані ланцюгом, тож до нашого вагона ввалилася парочка затягнутих у шкіру підлітків. Хлопець і дівчина либилися й передавали одне одному запалену цигарку.
— Нам по шиї надають, — і дівчина поцілувала його в шию.
Хлопець відкинув піжонське пасмо волосся, що лізло в очі — «Не парся, мала, я весь час так роблю», — а тоді побачив нас і застиг нерухомо. Його брови двома параболами полізли на лоба. Двері, через які увійшла парочка, з глухим стуком зачинилися за їхніми спинами.
— Привіт, — недбалим тоном сказав я, так, неначе ми не сиділи на підлозі поряд із помираючим чоловіком, усі заляпані кров’ю. — Що чути?