19 Всї, що до грудї моєї тулились, гордують мною, а ті, кого я любив, проти мене встали.
20 Поприсихали кістки до кожі й до тїла мого, зосталась тільки кожа около зубів моїх:
21 О, змилосердьтесь, помилуйте мене хоч ви, мої друзї, бо рука Божа побила мене!
22 За що й ви ще мене женете, так як Бог, наче б не могли насититись тїлом моїм?
23 О, коли б то слова мої написано! в книзї коли б можна їх начертати рильцем залїзним на олові, -
24 Про вічні часи на каменї видовбати!
25 Я знаю** - Відкупитель мій живе, й він у послїдний день підійме з пороху отсю розпадаючуся кожу мою,
26 І я в тїлї мойму побачу Бога.
27 Я самий вбачу його; мої очі, не очі когось другого, побачать його. Аж ниє серце в грудї моїй!
28 Вам про мене сказати б: За що нам гнати його? Як коли б корінь злого знайдено в менї!
29 О, бійтесь меча (Божого), бо меч той мстить неправду, й знайте, що є суд Божий!
Йов 20
1 Озвався ж Зофар із Нааму та й каже:
2 Роздумування мої спонукують мене, відказати, й оце я поспішаю виявити їх:
3 Докір, осоромляючий мене, я вислухав, та дух розуму мого відповість за мене.
4 Чи ти не знаєш, що од віків, - з того часу, як постав чоловік на землї, -
5 Веселощі беззаконних коротко тревають, а радість потайного грішника хвилева?
6 Хоч би під небо зросла його велич, й голова його аж до хмар сягала, -
7 То він пропаде, як гній його, на віки; хто його бачив, питати ме: де він?
8 Зникне він, неначе сон, і не знайдуть його; нїби ночная мара, він щезне.
9 Око, що вбачало його, не побачить його нїколи, й не взрить його вже більше місце його.
10 Дїти його будуть у старцїв ласки шукати, й руки його повернуть усе, в кого він що пограбив.
11 Костї його ляжуть з ним у порох із усїма гріхами молодостї його.
12 Коли зло солодким буде йому в ротї його, й він держати ме його під язиком своїм,
13 Берегти ме, й не викине, а хоронити ме його в устах своїх, -
14 То їжа та в його животї візьметься гадючою жовчю в йому.
15 Добро, що пожер, мусить він виблювати: Бог вирве все з живота його.
16 Яд він гадючий всисає, так од гадюки й згине.
17 Не бачити йому річок, рік текучих молоком та медом!
18 Верне все трудом набуте, проглинути не зможе; по мірі набутків його буде й заплата його, й він не натїшиться.
19 Він бо тїснив, одправляв убогих; видирав домівки, що їх не будував;
20 Не знало наситку черево його, й не щадив він нїчого в захланностї своїй.
21 Нїчо не спаслося від прожорства його, зате ж і не вдержиться щастє його.
22 В повнотї достатків буде тїсно йому; всї руки покривдованих піднімуться на його.
23 Коли буде в його чим наситити живіт свій, пошле Бог жар гнїву свого й спустить дощем болї в тїло його.
24 Ухилиться він од зброї залїзної, - прошиє його лук мідяний.
25 Схоче вийняти стрілу, а вона вийде з тїла - вийде, блисне крізь жовч його; страх смертний прийде на його!
26 Вся темнота скрита в нутрі в його; його пожирати ме огонь, нїким не роздуваний; нещастє постигне й все те, що зістане в наметї його.
27 Небо відкриє провину його, й земля встане проти його.
28 Щезне добуток дому його, все розпливеться в день гнїву його (Божого).
29 Се частка від Бога чоловікові беззаконному, й пай, визначений йому Вседержителем!
Йов 21
1 І відказав Йов і промовив:
2 Вислухайте ж уважно й мою річ, а се буде моя потїха від вас.
3 Потерпіть менї, а я буду говорити; а тодї вже, як виговорюсь, насьмівайтесь.
4 Чи то ж до чоловіка вимірена бесїда моя? та й як менї не впанеѴати духом?
5 Гляньте на мене й вжахнїтесь, та затулїть пальцем уста ваші.
6 Я тілько спогадаю, а вже здрогаюсь, і страх обгортає тїло моє.
7 Чим воно дїєсь, що ледачі живуть, доживають старостї, та й силами здорові?
8 Дїти їх вкупі з ними перед лицем їх, та й внуки їх перед очима в їх.
9 Доми їх безпечні від страху, і нема бича Божого над ними.
10 Бик їх заплоднює й не знемогає, корова їх починає й не скидає.
11 Стадом випускають вони малечу свою, й дїти їх скачуть.
12 Висьпівують під бубон і цитру, та веселяться, граючи в сопілку;
13 Вони проводять днї свої в щастю, й в хвилцї (без муки) сходять у глибину (земну).
14 А між тим вони говорять Богу: йди геть від нас, не хочемо знати доріг (законів) твоїх!
15 Хто такий Вседержитель, щоб нам йому служити? Що з того за користь, до його молитись?
16 Бачиш, щастє їх не з їх рук. - Та рада безбожних нехай буде далека від мене!
17 Або може часто гасне у беззаконних сьвітич, і находить на них біда; чи часто дає він (Бог) на їх пай муки в гнїву свойму?
18 Вони ж повинні б бути, наче та солімка перед вітром, наче полова, гонена вихром!
19 (Скажеш:) Бог держить дїтям його нещастє його. - (Нї,) Нехай він відплатить йому самому, щоб він те знав.
20 Нехай би його таки очі побачили горе своє, й нехай би він самий пив із гнїву Вседержителя.
21 Бо й яка ж йому жура про дом свій після нього, як місяцїв його лїк закінчився?
22 Але чи ж то нам Бога вчити мудростї, коли він судить і тих, що горі (в небі)?
23 Один умірає в повнотї сил своїх, в повному спокої та мирі;
24 Нутро його повне товщі, а костї в його, неначе напоєні шпігом.
25 Другий же вмірає в гіркостї душі, не дознавши добра.
26 А таки вони вкупі лежати муть в землї, й черви покриють їх.
27 Знаю я, які в вас думки та хитрощі, що проти мене сплїтаєте.
28 Ви скажете: Де дом князя, а де шатро, що в йому жили проступники?
29 Хиба ж ви не питали в тих, що в дорозї бували, та й не знаєте їх постерігань?
30 Що в день біди лиходїй щаджен буває, а в день гнїву одводиться набік?
31 Хто ж поставить йому перед очі путь його, й хто відплатить йому за те, що він коїв?
32 Кладовище для його - глибокі гроби; за ним ійде товпа людей, а тим, що йдуть, провожаючи його, навперід його, нема й лїку.
33 Як же се хочете ви розважити мене пустим? В вашій розвазї одна тільки лож.
Йов 22
1 І відказав Елифаз із Теману й промовив:
2 Чи вже ж може людина доставляти Богу користь? Мудрий самому собі добра запобігає.
3 Що за користь у тому про Вседержителя, як ти живеш без гріха? І буде ж він мати хосен із того, що ти держишся доріг невинностї?
4 Чи може він, боячись тебе, стане з тобою до розправи, пійде судитись із тобою?
5 Мабуть, неправди твої надто великі, й проступкам твоїм нема й кінця.
6 Видно, ти брав заклади з браття твого за дрібницю й з пів-нагих здирав послїдущу одежу.
7 Жажденому не давав ти й водицї напитись, а голодущого прогонив без куска хлїба;
8 Землю давав тілько дужим під оселю, й тільки значний який осїдавсь на нїй.
9 Вдови одправляв єси з нїчим, а сироти полишав із порожними руками.
10 За се кругом тебе силки й стревожив тебе ненадїйний страх,
11 Та темрява, в якій ти нїчого не бачиш, і глибінь вод покрила тебе.
12 Чи Бог не висше небес? Глянь у гору на зорі, як вони високо!
13 Ти ж кажеш: Що знає Бог? Як він кріз хмари розсудить?
14 Хмари - завіса його; ходить по небу, не бачить.
15 Чи ж ти йдеш стежкою давнїх людей, якими ходили люде беззаконні,
16 Що перед часом погибли, коли вода, розлившись, їх підмила?
17 Вони говорили до Бога: Оступись од нас! і думали: що вдїє їм Вседержитель?
18 Бо він сповняв доми їх добром. - Та звичай безбожників нехай буде далеким від мене! -
19 Бачили се праведні і всьміхались, а невинні сьміялись із них:
20 Злюки ті - наче б вигублені вже, а нащадки їх - так, як би вже пожер огонь!
21 Зблизись же до його - мир тобі буде; з того вийде добро тобі.
22 Прийми з уст його закон, і бери слова його до серця собі.
23 Як вернешся до Вседержителя твого, - станеш, мов відбудований; віддалиш беззаконність від пробутку твого, -
24 Будеш за порох мати блистюче срібло, а проміж каміннєм - золото Офирське.
25 І буде тодї Вседержитель твоїм золотом і блистючим сріблом у тебе;