26 Бо тодї будеш радуватись Вседержителем твоїм, і піднімеш до Бога лице твоє.
27 Помолишся до його, а він вислухає тебе, й віддаси подячні обітницї твої.
28 Що нї задумаєш, воно станеться тобі, а над дорогами твоїми буде сияти сьвітло.
29 А коли хто й принижений буде, а ти скажеш: піднесись! то Бог спасе похиленого лицем;
30 Він вибавить і небезвинного, й буде врятований задля чистоти рук твоїх*.
Йов 23
1 І озвавсь Йов і рече:
2 Ще й сим разом бесїда моя гірка; бо ж і страдання мої більші, нїж стогнання мої.
3 О, коли б я знав, де знайти його (Бога), й зміг доступити до престолу його!
4 Я виясив би перед ним справу мою, й уста мої сповнились би оправдуваннєм;
5 Я б тодї знав, якими словами він менї відповів би, й зрозумів би, що би він менї сказав.
6 Та чи ж став би то він у повній своїй силї зо мною спорити? О, нї! нехай би тільки звернув увагу на мене.
7 Тодї я, як праведник, міг би розправлятись із ним - і я на все одержав б виправданнє від суддї мого.
8 А то я йду вперед - і нема його, повертаю назад і не зустріну його.
9 Чи робить він що по лївій сторонї, я не бачу; чи скритий десь по правій, я не догляну.
10 Він же путь мій знає; нехай же ж випробує мене, - я вийду, як золото, чистиіг.
11 Бо моя нога стоїть твердо на стежцї його; путї його я пильнував і не відхилявся.
12 Од заповідї уст його не відступав я; слова уст його хранив я пильнїйш, як мої постанови.
13 Та він і непорушний; й хто зміг би відвести його? він чинить, що захоче душа його.
14 Так, він доведе до кінця, що призначив про мене, а такого в його дуже багато.
15 Тим то я й дрожу перед ним; думаю - й серце холоне.
16 Бог зломив мого духа, страхом натхнув Вседержитель.
17 О, чому ж не затратив він мене, закіль ще ся темрява налягла, й не спрятав морок перед видом моїм!
Йов 24
1 Чому перед Вседержителем не закриті часи (відплати), а хто шанує його, чом не знає про ті днї його?
2 Межі пересувають, займають отари та й гонять пасти, мовляв би, свої;
3 Граблять осла в сиротини, у вдовицї беруть в заклад корову єдину;
4 Вбогих спихають з путя, пригноблені всї мусять ховатись.
5 Се, - як осли дикі в степу, виходять вони на свою роботу, вставши рано, на здобуваннє (харчі); степ їх годує й дїтей їх;
6 Жнуть вони на полі чужому й збирають виноград у придавлених;
7 Нагі ночують люде, не маючи чим одягтися, нї вкритись на студенї;
8 Мокнуть на дощах з гори, туляться попід скелями.
9 Рвуть вони од грудей сироту, вбогих закладами граблять.
10 Вони змушують їх блукати нагими, без одежі, й голодних - годуватись (збіраним) колоссєм;
11 Між мурами бють (нещасні) олїй про них, топчуть (грозди) в точилї, та й смагу терплять.
12 У містї стогнуть люде, душа гублена квилить, а Бог сього не боронить.
13 Є між ними й вороги сьвітла, що не знають шляхів його, й не ходять стежками його.
14 Досьвіта встає убийник, вбиває бідного й нужденного, а ніччю стає злодїєм.
15 Темряви й те око жде, що до перелюбок ласе; говорить: нїхто не побачить мене, - та й вид собі закриває.
16 В пітьмі підкопуються в доми, що по днинї собі їх запримітили; сьвітла вони не хотять знати.
17 Бо густа тьма - се їх ранок, із мороком дружні вони, люба їм пітьма да страхи.
18 Такий є легкий собі - хоч би й поверх води. О, проклята доля його на землї! Нехай і не бачить дороги садів виноградних!
19 Посуха й спеки пожирають, хоч би й снїжну воду; оттак безодня - грішників.
20 Нехай відцурається такого матерня рідна утроба; нехай лакомляться на нього черви; нехай загине про його память; мов та деревина, нехай зломиться беззаконник!
21 Він гнобить бездїтну, що не роджала дитини, й вдовицї не чинить добра.
22 Він і дужих перемогає силою своєю; він устає, і нїхто не певний життя свого.
23 А Бог подає йому безпеку, - він же ж на те й вповає - та очі його (Бога) видять таких поступки.
24 Піднялись вони високо, - та ось і нема їх; падають і вмірають, як кожний на сьвітї, й неначе колоссє, стинаються.
25 А коли се не так, то хто мою льжу докаже, й в нїщо оберне мову мою?
Йов 25
1 І відказав Билдад Савхеаський та й промовив:
2 У його (Бога) й владицтво й снага; він творить мир на висотах своїх.
3 Хто б його військо злїчив? і над ким він не сияє?
4 І як же чоловікові бути праведним перед Богом, як може бути чистим, хто від жінки родився?
5 Ось, навіть місяць, і він не досить ясний, і зорі не чисті перед очима в його!
6 А тим менше чоловік - черв, і людина, - що як та міль!
Йов 26
1 І відказав Йов і рече:
2 Ой, як же ти поміг менї, безсильному, як піддержав руку слабому!
3 Що ж то за раду подав єси немудрому, й як основно вияснив річ!
4 Кому говорив ти оті слова, і чий дух промовив із тебе?
5 Рефаїми* дрожать під водами й все, що в них животїє.
6 Нага перед ним безодня, й не закритий Аваддон**.
7 Північний вітер розпускає він в порожню (воздушну), повісив землю нї на чім.
8 Він завязав води в хмарах своїх, і хмари не розсїдаються від них.
9 Він укрив престол свій кругом, розпростерши над ним облак свій.
10 Він обвів круг гряничний водами аж до гряниць між сьвітлом і тьмою.
11 Стовпи небес* тремтять і лякаються від погрози його.
12 Силою своєю розбурхує він море, й розумом своїм гнуздає буту його.
13 Дух його прикрасив небо, рука його утворила бистрого скорпіона**.
14 Се ж тілько частинки дїл його, й як то ще не багато чували ми про його! А хто ж би зміг зрозуміти всю велич могучостї його?
Йов 27
1 І повів Йов дальш мудру мову свою й говорив:
2 Вірно, як жив Бог, (хоч і не дав менї суду), і Вседержитель, (хоч і огірчив мою душу),
3 Що, покіль я ще дишу, й дух його в ніздрах моїх,
4 Не скажуть уста мої неправди, й льжи мій язик не промовить.
5 Далеко се від мене, щоб я вас непохибними вважав; нї! поки тху мого, я праведностї моєї не зречуся.
6 Твердо при правдї стояв я й не попущусь її; совість моя не докорить менї по весь вік мій.
7 Ворог мій буде менї, як безбожник, а той, що встає проти мене, як беззаконник.
8 Бо й яку може мати надїю лицемірний, коли візьме, коли вирве йому Бог душу його?
9 Чи ж вислухає Бог клик його, коли прийде на його нужда?
10 Чи Вседержитель буде відрадою йому, чи можна буде йому призивати його кожного часу?
11 Виявлю вам, що в руцї в Бога; не втаю, що у Вседержителя.
12 Бачили ви й самі; на що ж вам стілько молоти?
13 От злюцї в Бога доля, і пай, який допадаєсь од Бога гнобителям:
14 Як прибудуть йому сини, то хиба під меч, а потомки його не наситяться хлїбом.
15 Хто ж зістане по йому, того забере смерть у гріб, а й вдови по них голосити не будуть.
16 Хоч він надбає купи срібла, як піску, а одежі, наче глини, наскладає,
17 То він наскладає, а праведник буде одягатись, а сріблом невинний забагатїє.
18 Строїть він дім собі, - то як червяк, і, як садовий сторож, робить собі будку;
19 Лагає спати багатим, та таким не встане; отвирає очі, а він вже не той.
20 Страх, мов потоп, прийде на його неждано, й буря в ночі ухопить його.
21 Вітер восточний підойме й понесе його, й летом помчить він поперед його;
22 Напре бо на його й не пощадить, хоч як би він змагався втечи від його.
23 Тільки руками сплеснуть про його, й засвищуть про його над місцем його.
Йов 28
1 Так! срібло має початкову жилу, й золото своє місце, де його плавлють.
2 Залїзо добувають із землї, а мідь витоплюють із каміння.
3 (Чоловік) робить кінець тьмі й пильно шукає за (таким) каменем у мороцї й найглухійшій темнотї.
4 Пробивають закон у місцях, де не постала нога; спускаючись, висять і сумують далеко від людей.
5 Земля, де хлїб росте, у нутрі розрита, неначе огнем.
6 Камінь її - то сафир із золотими крупцями.