7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!
8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.
9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.
10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.
11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.
12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.
13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!
Псалтир 40
1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.
2 Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;
3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.
4 Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.
5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.
6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.
7 Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.
8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.
9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я - Господи, ти про се знаєш!
10 Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.
11 Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсїди стоять на сторожі коло мене!
12 Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливостї постигли мене, що годї переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене.
13 Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою!
14 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втїшаються!
15 Нехай пропадуть в нагороду за їх сором ті, що до мене кажуть: Ого! Ого!
16 Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь.
17 Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!
Псалтир 41
1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щ асливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь.
2 Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землї щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим.
3 Піддержить його Господь на смертному ложі; цїле лїговиско його переміняєш в недузї його.
4 Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.
5 Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його?
6 Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серцї, а, вийшовши, говорить.
7 Між собою виговорюють проти мене всї ненависники мої; видумують зло проти мене:
8 Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане.
9 Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.
10 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм!
11 Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втїшатись надо мною.
12 Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і пбоставиш мене перед тобою на віки.
13 Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!
Псалтир 42
1 Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!
2 Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?
3 Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?
4 Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали - торжествуюча громада.
5 Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.
6 Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.
7 Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.
8 В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.
9 Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?
10 Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?
11 Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.
Псалтир 43
1 С уди мене, Боже, і розсуди мою справу проти безсердешного народу! Від чоловіка лукавого і неправдивого визволи мене!
2 Бо ти єси Бог сили моєї. За що ж ти відкинув мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожого гнету?
3 Пошли сьвітло твоє і правду; вони нехай ведуть мене і заведуть на твою гору сьвятую до чертогів твоїх!
4 І так прийду я до жертівника Божого, до Бога, що сповняє мене превеликою радостю, і прославлю на гуслях тебе, Боже, мій Боже!
5 Чого хиляєшся, душе моя, і чого непокоїшся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, котрий є спасеннє лиця мого і Бог мій!
Псалтир 44
1 Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Б оже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.
2 Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.
3 Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.
4 Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!
5 Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.
6 Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.
7 Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.
8 Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.
9 А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.
10 Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.
11 Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.
12 Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.
13 Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.
14 Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.
15 Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,
16 Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.
17 Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.
18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;
19 Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.
20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.
21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.
22 Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.
23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.
24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.
25 Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.