13 Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.
14 І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.
15 Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.
16 Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.
17 Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.
18 І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.
19 І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?
20 Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?
21 Тим то, як почув Господь, розгнївont>вся і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.
22 Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.
23 А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,
24 І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.
25 Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.
26 Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.
27 І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,
28 І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.
29 І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.
30 Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,
31 Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.
32 Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.
33 І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.
34 Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.
35 І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй - спаситель їх.
36 І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.
37 Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.
38 Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.
39 І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.
40 Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.
41 І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.
42 Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.
43 Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:
44 Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.
45 Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.
46 Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.
47 Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.
48 І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.
49 Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.
50 Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.
51 І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.
52 І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.
53 І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.
54 І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.
55 І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.
56 Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.
57 Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.
58 Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.
59 Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.
60 І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.
61 І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.
62 І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.
63 Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;
64 Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.
65 Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.
66 І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.
67 І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;
68 Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.
69 І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.
70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;
71 Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.
72 І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.
Псалтир 78
1 Псальма Асафова. Б оже, погани увійшли в наслїддє твоє, осквернили сьвятий храм твій, обернули Єрусалим в руїну.
2 Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тїло праведних твоїх зьвірам земним кидали.
3 Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх.
4 Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись.
5 Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати?
6 Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого!
7 Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його.
8 Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали!
9 Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!
10 Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту!
11 Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великостї рамени твого сохрани дїтей смертї!
12 І верни в семеро у серце сусїдам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи!
13 Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.
Псалтир 79
1 Проводиреві хора: На Шошанїм; сьвідченнє Асафове, псальма. П астирю Ізраїля, послухай! Ти, що ведеш Йосифа, як стадо, що сидиш між херувимами, явись у сяєві!
2 Перед Ефремом і Бенямином, і Манассією збуди силу твою і прийди на спасеннє наше!
3 Боже, верни нас назад, засияй лицем твоїм і ми спасемся.
4 Господи, Боже сил небесних, доки буде палати гнїв твій проти благання народу твого!
5 Ти годував їх гірким хлїбом і мірницею поїв їх сльозами.
6 Ти віддав нас сусїдам нашим на ворогуваннє їх, і вороги наші ругаються між собою над нами.
7 Боже сил небесних, засияй лицем твоїм, і ми спасемся!
8 Ти принїс виноградину з Египту, прогнав народи і посадив її.
9 Ти зробив місце кругом неї, і запустила вона коріннє, і заняла країну.
10 Гори покрились тінню її, а віттє її було, як у кедрів Божих.
11 Простерла китицї свої аж понад море, а парости свої аж до ріки.
12 Чому розвалив єси мури її, так що всї обривають її, чия веде сюди дорога.
13 Підриває її лїсовий вепер, і спасає луговий зьвір.
14 Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник,
15 І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе.
16 Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого.
17 Рука твоя нехай буде над чоловіком правицї твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе.
18 І не відступимо від тебе; оживи нас, і будемо взивати імя твоє.
19 Господи, Боже сил небесних, верни нас назад! Засияй лицем твоїм, і спасемся!
Псалтир 80
1 Проводиреві хора: На Гіттейських гуслях. Асафова. Т оржествуйте перед Богом, нашою твердинею! Торжествуйте перед Богом Якова!
2 Засьпівайте псальму, вдарте у тимпани, заграйте на гуслях милозвучних і вкупі на псалтирі.
3 Гукнїть трубою, як новий місяць настане, під повню його, в день празника нашого!
4 Бо такий закон для Ізраїля, і така заповідь Бога Якового.